Антипублічний правочин: окремі засади

Abstract

Вказується, система норм про недійсність правочинів займає центральне місце в цивільному праві, адже виступає ключовим механізмом забезпечення законності та надійності майнового обороту, а також гарантією захисту законних інтересів сумлінних учасників цивільних правовідносин. Серед численних підстав визнання правочинів недійсними особливо важливе значення має їх суперечність засадам правопорядку, усталеним моральним цінностям суспільства та імперативним приписам законодавства. У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти правового режиму правочинів у цивільному праві України. Здійснено критичний аналіз існуючих наукових підходів до розуміння правового режиму правочинів та його елементів. Обґрунтовано, що запропонована в науковій літературі конструкція правового режиму правочинів є надмірно ускладненою та не повністю відповідає усталеному розумінню правового режиму як особливого порядку регулювання, що виражається в комплексі правових засобів. Доведено, що термін «правовий режим» традиційно застосовується щодо об’єктів права і означає спосіб набуття та порядок і межі здійснення прав щодо такого об’єкта права. Особливу увагу приділено критичному аналізу категорії «правочин, що не відбувся». Встановлено, що дана категорія є алогічною з точки зору теорії юридичних фактів та не має практичного значення, оскільки випадки недосягнення мети правочину вже врегульовані спеціальними нормами цивільного законодавства. Аргументовано недоцільність введення такої категорії в науковий обіг та законодавство, оскільки це може призвести до невиправданого ускладнення правового регулювання та правозастосовної практики. На основі аналізу судової практики виявлено проблеми застосування ст. 228 ЦК України щодо визнання правочинів недійсними як таких, що порушують публічний порядок. Встановлено, що суди інколи необґрунтовано застосовують дану норму до правочинів, які порушують приватні права та інтереси, а не публічний порядок. Запропоновано розмежовувати правочини, що порушують публічний порядок, від правочинів, які порушують приватні права та інтереси осіб. Обґрунтовано необхідність вдосконалення теоретичних підходів до розуміння правового режиму правочинів та практики застосування законодавства про недійсність правочинів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері вчинення та визнання недійсними правочинів, що порушують публічний порядок.

It is indicated that the system of rules on the invalidity of transactions is central to civil law, since it is a key mechanism for ensuring the legality and reliability of property turnover, as well as a guarantee of protection of legitimate interests of conscientious participants of civil legal relations. Among the numerous grounds for the recognition of transactions invalid, their contradiction to the principles of law and order, established by the moral values of society and imperative prescriptions of legislation is of particular importance. The article examines the theoretical and practical aspects of the legal regime of transactions in civil law of Ukraine. A critical analysis of existing scientific approaches to understanding the legal regime of transactions and its elements has been carried out. It is substantiated that the design of the legal regime of transactions proposed in the scientific literature is excessively complicated and does not fully correspond to the established understanding of the legal regime as a special order of regulation, which is expressed in the complex of legal means. It is proved that the term «legal regime» is traditionally applied to the objects of law and means the method of acquiring and the order and limits of exercising rights in respect of such object of law. Particular attention is paid to the critical analysis of the category of «non -happening transaction». It is established that this category is logical in terms of the theory of legal facts and is of no practical importance, since cases of failure to reach the purpose of the transaction are already regulated by special rules of civil law. It is not despicable to introduce such a category into scientific circulation and legislation, as this can lead to an unjustified complication of legal regulation and law enforcement practice. On the basis of the analysis of case law revealed the problems of application of Art. 228 of the Civil Code of Ukraine on the declaration of transactions invalid as violation of public order. It is established that the courts sometimes unreasonably apply this rule to transactions that violate private rights and interests, not public order. It is proposed to distinguish between public order transactions from transactions that violate the private rights and interests of persons. The need to improve theoretical approaches to understanding the legal regime of transactions and the practice of applying the legislation on invalidity of transactions is substantiated. Proposals for improving the legal regulation of relations in the field of committing and invalidating the transactions that violate public order are formulated.