Протидія дезінформації: організаційно-правовий аспект

Abstract

У статті проаналізовано поняття дезінформації крізь призму правового регулювання; як соціальне явище у сучасному інформаційному суспільстві. Визначено, що дезінформація – це відомості, які не відповідають дійсності, котрі адресуються як широкому загалу, так і окремому адресату, спрямовані на зміну світогляду, виклик бажаної реакції та мають (відомості) негативний контекст. Констатовано, що невід’ємним супутником поширення дезінформації є мета, якої хоче досягти суб’єкт її поширення, як правило, може мати декілька завдань, найперше це введення в оману тих, кому вона транслюється (конкретній особі чи безособово), а далі зазвичай наступний результат, якого хотів досягти зловмисник – отримання персональних даних, зміна суспільної думки (очікувана реакція) в суспільстві під час проведення виборів, інформаційної війни, отримання доступу до фінансів тощо. Наголошено на тому, що дезінформація формується та поширюється умисно. Важливим нормативно-правовим актом у сфері інформаційної безпеки і правового врегулювання окремих аспектів дезінформації є Стратегія інформаційної безпеки, прийнята Радою національної безпеки і оборони України, що визначає актуальні виклики та загрози національній безпеці України в інформаційній сфері, стратегічні цілі та завдання, спрямовані на протидію таким загрозам, захист прав осіб на інформацію та захист персональних даних. Зроблено висновок, що дезінформація є неологізмом у сучасній правовій науці, і має негативну природу, мету та наслідки отриманого чи поширеного повідомлення. Запропоновано розглядати дезінформацію як інформацію (дані) чи повідомлення, яке повністю чи частково є неправдивим, перекрученим, взятим із контексту з негативною метою (може бути будь-що: психологічний вплив, зміна поведінки та думок суб’єкта впливу, отримання даних про банківські картки, коди доступу/паролі, отримання грошей, дестабілізації у суспільстві, дискредитація органів влади, тощо). Сформульовано, що протидія дезінформації залежить від багатьох чинників, у тому числі від: нормативно-правових, інституційних, організаційних, освітніх, принципової позиції населення України щодо бажання оволодіти навичками її розпізнання та недопущення впливу, психологічної стійкості, інформаційної гігієни тощо.

The article analyzes the concept of disinformation through the prism of legal regulation; as a social phenomenon in the modern information society. It is determined that disinformation is information that is not true, which is addressed to both the general public and a specific addressee, aimed at changing the worldview, evoking the desired reaction and having a (known) negative context. It is stated that an integral companion to the dissemination of disinformation is the goal that the subject of its dissemination wants to achieve, which can usually have several objectives, first of all, misleading those to whom it is broadcast (a specific person or impersonally), and then usually the next result that the attacker wanted to achieve is obtaining personal data, changing public opinion (expected reaction) in society during elections, information warfare, gaining access to finance, etc. It is emphasized that disinformation is formed and disseminated intentionally.An important regulatory act in the field of information security and legal regulation of certain aspects of disinformation is the Information Security Strategy adopted by the National Security and Defense Council of Ukraine, which defines current challenges and threats to Ukraine’s national security in the information sphere, strategic goals and objectives aimed at countering such threats, protecting the rights of individuals to information and personal data protection.It is concluded that disinformation is a neologism in modern legal science and has a negative nature, purpose and consequences of the message received or disseminated. It is proposed to consider disinformation as information (data) or a message which is fully or partially false, distorted, taken out of context for a negative purpose (it can be anything: psychological influence, changing the behavior and opinions of the subject of influence, obtaining bank card data, access codes/passwords, obtaining money, destabilizing society, discrediting authorities, etc.) It is formulated that countering disinformation depends on many factors, including: regulatory, institutional, organizational, educational, principled position of the population of Ukraine regarding the desire to master the skills of recognizing and preventing its influence, psychological stability, information hygiene, etc.