Проблемні питання нормативної регламентації оскарження дій чи бездіяльності сторони обвинувачення у досудовому кримінальному провадженні

Abstract

У статті розглянуто недоліки нормативно-правового регулювання оскарження дій чи бездіяльності сторони обвинувачення у досудовому кримінальному провадженні. Констатовано, що зміст кримінального процесуального закону не містить перелік процесуальних дій, що підлягають оскарженню, звужуючи можливості захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Наголошено, що існування судового контролю тільки за прийняттям процесуального рішення про проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій є недостатнім, оскільки з огляду на дотримання основоположних прав і свобод людини, попереднє процесуальне рішення може бути законним й обґрунтованим. Аргументовано позицію, що для попередження ризиків порушення прав, свобод і законних інтересів людини під час проведення стороною обвинувачення процесуальних дій, пов’язаних із застосування примусу, в кримінальному процесуальному законодавстві необхідно передбачити підстави, умови і коло осіб щодо оскарження процесуальних дій суб’єктів сторони обвинувачення у досудовому кримінальному провадженні. З’ясовано, що проблемним питанням реалізації механізму оскарження бездіяльності слідчого, прокурора є наявність у кримінальному процесуальному законі вказівки на чітко визначений строк вчинення відповідної процесуальної дії. Зазначено, що нормативні положення щодо проведення низки процесуальних дій не містять вказівок на чіткі строки їх виконання, що перешкоджає реалізації стороною обвинувачення своїх обов’язків, зокрема в частині виявлення обставин, що виправдовують підозрюваного, пом’якшують його винуватість тощо. Висловлено думку, що з метою усунення зазначених проблем необхідно вилучити вимогу про наявність конкретного процесуального строку для оскарження бездіяльності сторони обвинувачення. Натомість потрібно закріпити положення, відповідно до якого буде дозволено оскарження будь-якої бездіяльності сторони обвинувачення, що порушує права, свободи чи законні інтереси учасників кримінального провадження й інших зацікавлених осіб.

The article examines the shortcomings of the legal regulation of appealing against actions or omissions of the prosecution in pre-trial criminal proceedings. It is stated that the content of the Criminal Procedure Law does not contain a list of procedural actions which are subject to appeal, thus narrowing the possibilities of protecting the rights, freedoms and legitimate interests of participants to criminal proceedings. It is emphasized that the existence of judicial control only over the adoption of a procedural decision to conduct investigative (search) and other procedural actions is insufficient, since, given the observance of fundamental human rights and freedoms, a preliminary procedural decision may be lawful and justified. The author argues that in order to prevent the risks of violation of human rights, freedoms and legitimate interests when the prosecution conducts procedural actions involving the use of coercion, the criminal procedure legislation should provide for the grounds, conditions and circle of persons for appealing against procedural actions of the prosecution in pre-trial criminal proceedings. It is found that the problematic issue of implementing the mechanism for appealing against the inaction of an investigator or a prosecutor is the presence in the criminal procedure law of an indication of a clearly defined time limit for the relevant procedural action. It is noted that the statutory provisions on a number of procedural actions do not contain any indication of clear deadlines for their implementation, which prevents the prosecution from fulfilling its obligations, in particular, in terms of identifying circumstances which exonerate the suspect, mitigate his/her guilt, etc. The author suggests that, in order to eliminate these problems, the requirement for a specific procedural time limit for appealing against the prosecution’s inaction should be removed. Instead, it is necessary to enshrine a provision according to which it will be allowed to appeal against any inaction of the prosecution that violates the rights, freedoms or legitimate interests of participants in criminal proceedings and other interested parties.