Protection of human rights in the European Union: general principles

Abstract

Respect and protection of human rights is one of the main areas of activity of the European Union in accordance with the objectives and principles of this organization, enshrined in the founding treaties. Any European country that adheres to the principles of liberty, democracy, respect for human rights and fundamental freedoms, as well as the rule of law, may apply to the EU with an application for membership, as provided for in the Treaty on European Union. The criteria that candidate countries must meet for accession to the European Union (the Copenhagen criteria) were approved at the meeting of the European Council in Copenhagen in June 1993. According to them, membership in the EU from the point of view of political standards requires the candidate country to have stable institutions that guarantee democracy, the rule of law, respect for human rights and the protection of minorities. Countries wishing to become members of the EU must not only enshrine the principles of democracy and the rule of law in their constitutions, but also implement them in everyday life. The constitutions of the applicant countries must guarantee democratic freedoms, including political pluralism, freedom of speech and freedom of conscience. They must establish democratic institutions and independent judicial bodies, bodies of constitutional jurisdiction, which create conditions for the normal functioning of state institutions, the holding of free and fair elections, periodic changes of the ruling parliamentary majority, as well as recognition of the important role of the opposition in political life. There is no integrated mechanism for the protection of human rights in the European Union. The national system of human rights protection operating in the Member States is complemented by a system of protection at the European Union level. In addition, the protection of human rights and freedoms is carried out within the framework of the Council of Europe, of which all Member States of the European Union are members. The formation of a system of legal norms at the European Union level that ensure the protection of human rights and freedoms has occurred gradually, and this system has significant potential for its development. Over the past 60 years, the European Union has come a long way in establishing its own system of human rights protection: from a complete rejection of the idea that the protection of human rights can take precedence over the provisions of EU law, to the development of its own catalogue of human rights, which became the Charter of Fundamental Rights. In addition, the entry into force of the Lisbon Treaty introduced legal grounds for the EU to join the European Convention on Human Rights. All this raises the question for Ukraine of the need to improve its own system of human rights protection, since, according to the criteria for accession to the EU, only a state with an appropriate level of respect for human rights and fundamental freedoms can become a full member of the European Union.

Повага та захист прав людини є одним із основних напрямів діяльності Європейського Союзу відповідно до цілей та принципів цієї організації, закріплених в установчих договорах. Будь-яка європейська країна, яка дотримується принципів свободи, демократії, поваги прав людини та основних свобод, а також верховенства права, може звернутися до ЄС із заявою про членство, як це передбачено Договором про ЄС. Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. Згідно з ними членство в ЄС під кутом зору політичних стандартів вимагає від країни-кандидата стабільності інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу права людини і захист меншин. Країни, які бажають стати членами ЄС, повинні не лише закріпити принципи демократії та верховенства права у своїх конституціях, а й втілювати їх у повсякденне життя. Конституції країн-заявників мають гарантувати демократичні свободи, включаючи політичний плюралізм, свободу слова і свободу совісті. Вони встановлюють демократичні інститути та незалежні органи правосуддя, органи конституційної юрисдикції, що створює умови для нормального функціонування державних установ, проведення вільних і справедливих виборів, періодичної зміни правлячої парламентської більшості, а також визнання важливої ролі опозиції у політичному житті. В Європейському Союзі не існує цілісного механізму захисту прав людини. Національну систему захисту прав людини, яка функціонує в державах-членах, доповнює система захисту на рівні Євросоюзу. Окрім цього, захист прав і свобод людини здійснюється в межах Ради Європи, учасниками якої є всі держави-члени Євросоюзу. Формування системи правових норм на рівні Євросоюзу, що забезпечують захист прав і свобод людини, відбулося поступово, а ця система має значний потенціал для свого розвитку. За останні 60 років Європейський Союз пройшов тривалий шлях становлення своєї власної системи захисту прав людини: від повного відхилення ідеї, що захист прав людини може користуватися перевагою перед положеннями права ЄС, до розробки власного каталогу прав людини, яким стала Хартія основних прав. Крім того, набуття чинності Лісабонським договором запровадило правові підстави для приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини. Все це ставить перед Україною питання про необхідність удосконалення власної системи захисту прав людини, оскільки відповідно до критеріїв вступу до ЄС лише держава із відповідним рівнем дотримання прав та основних свобод людини може стати повноправним членом Євросоюзу.