Антикорупційна правова політика: природа і зміст

Abstract

Стаття присвячена дослідженню природи і змісту антикорупційної політики, напрямів удосконалення її формування й реалізації. Обґрунтовано, що на сучасному етапі суспільного розвитку корупція залишається однією з найбільш загрозливих проблем економічного, політичного, правового, соціального розвитку держав. В умовах глобалізації поширення корупції прискорюється, оскільки економічні кризові явища виходять далеко за межі національних держав та набувають міжнародного значення, що сприяє утвердженню погляду на корупцію як транснаціональну проблему. На основі аналізу сучасних наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених доведено, що в теорії існує декілька підходів до визначення поняття «корупція» та наголошено на двосторонньому характері корупції: корупційне діяння виступає в якості своєрідної «угоди», взаємовигідної для посадовця і іншої особи, яка вступає в з ним у відповідні відносини. Доведено, що дискусійним в теорії питанням залишається сутність антикорупційної політики. Антикорупційна політика держави розглядається як комплекс різнонаправлених заходів, як напрям дій, як вектор розбудови системи державного управління. Обгрунтовано, що антикорупційну політику слід розглядати в якості комплексної діяльності, яка охоплює різноманітні за змістом заходи, спрямовані на різні суспільні відносини. Такий підхід до визначення сутності антикорупційної політики дає змогу умовно структурувати її зміст на три блоки заходів: заходи запобігання корупції, заходи протидії і заходи боротьби з корупцією. Діяльність із запобігання корупції спрямована на недопущення виникнення корупційних відносин у суспільстві і включає в себе загальні і спеціальні превентивні заходи. Розмежовано засоби загальної превенції та засоби спеціальної превенції корупції. Обґрунтовано, що протидія корупції включає в себе розробку і імплементацію ефективного антикорупційного законодавства, розбудову інституційної системи антикорупційної політики, забезпечення належної взаємодії між її елементами. Боротьба із корупцією спрямована на виявлення, припинення, розслідування і розкриття корупційних правопорушень, відновлення порушених прав і законних інтересів громадян, а також притягнення до відповідальності винних осіб. Здійснення такої діяльності забезпечується шляхом криміналізації корупційних проявів і схем, впровадження і використання процесуальних процедур і дій, які дозволяють ефективно виявляти і розкривати дані злочини.

The article is devoted to the study of the nature and content of anti-corruption policy, ways to improve its formation and implementation. It is substantiated that at the present stage of social development corruption remains one of the most threatening problems of economic, political, legal, social development of states. In the context of globalization, the spread of corruption is accelerating, as economic crises go far beyond nation-states and acquire international significance, which contributes to the establishment of the view of corruption as a transnational problem.Based on the analysis of modern scientific research of domestic and foreign scholars, it is proved that in theory there are several approaches to defining the concept of «corruption» and emphasize the bilateral nature of corruption: corruption acts as a kind of «agreement» mutually beneficial for officials in with him in the appropriate relationship. It is proved that the essence of anti-corruption policy remains a debatable issue in theory. The anti-corruption policy of the state is considered as a set of multidirectional measures, as a direction of action, as a vector of building the system of public administration.It is substantiated that anti-corruption policy should be considered as a comprehensive activity that includes a variety of measures aimed at different social relations. In the content of anti-corruption policy can be divided into three blocks of measures: measures to prevent corruption, countermeasures and measures to combat corruption. A distinction is made between the means of general prevention and the means of special prevention of corruption. It is proved that the fight against corruption includes the development and implementation of effective anti-corruption legislation, building the institutional system of anti-corruption policy, ensuring proper interaction between its elements.The fight against corruption is aimed at identifying, stopping, investigating and disclosing corruption offenses, restoring violated rights and legitimate interests of citizens, as well as bringing the perpetrators to justice. The implementation of such activities is ensured by criminalizing corruption and schemes, the introduction and use of procedural procedures and actions that allow you to effectively detect and detect these crimes.