Українська традиція транскрипції японських слів: діяльність української діаспори у Харбіні та система транскрипції Анатоля Діброви (1944)

Abstract

Метою статті є розгляд передумов створення та аналіз однієї з перших систем практичної транскрипції японських слів засобами української абетки, розробленої українським дослідником А. Дібровою, а також вивчення особливостей застосування системи японсько-української транскрипції у праці І. Світа. У результаті застосування описового методу і методу суцільної вибірки вперше у вітчизняній японістиці було продемонстровано, що у першому в історії українсько-японському словнику А. Діброви й В. Одинця за назвою «Українсько-Ніппонський словник» (1944) транскрипції японських слів українською подекуди бракує системності: зокрема, у відтворенні японських шиплячих алофонів застосовуються українські літери на позначення то шиплячих, то свистячих приголосних, однак наявні і відмінності від радянсько-російського підходу, нав’язаного у тому числі українській мові. Систему Діброви поряд із системою Гепберна у своїй праці застосовує також один із провідних діячів української діаспори на Далекому Сході І. Світ, що, разом із тим, критикує російську систему. Як висновки з дослідження було вказано, що справжня українська традиція транскрибування японських слів не відповідає радянсько-російській системі Є. Поліванова, яка відтворює японські шиплячі алофони літерами на позначення свистячих приголосних і стала основою системи І. Бондаренка (1999), що на неї нерідко спираються як на «традиційну». У зв’язку з цим авторки статті закликають до всебічної наукової дискусії в японознавчих колах із метою остаточного затвердження єдиної системи практичної транскрипції японських слів засобами української мови, яка би спиралася на справжню українську традицію і максимально точно відображала особливості японської вимови.

The purpose of the paper is to consider the circumstances of the creation and to analyse one of the first systems of practical transcription of Japanese words using the Ukrainian alphabet, created by the Ukrainian researcher A. Dibrova, as well as to study the features of the application of the system of transcription of Japanese names using the Ukrainian language in the work of I. Svit (J. Sweet). As a result of the application of the descriptive method and the method of continuous sampling, it was demonstrated for the first time in Ukrainian Japanese studies that in the first ever Ukrainian-Japanese dictionary by A. Dibrova and V. Odynets, entitled «Ukrainian-Nipponese Dictionary» (1944), the transcription of Japanese words into Ukrainian sometimes lacks systematicity: in particular, the Japanese hushing allophones are recorded in Ukrainian letters that are used to denote either hushing, or whistling consonants, but there are also differences from the Soviet-Russian approach that was imposed on the Ukrainian language as well. One of the leading figures of the Ukrainian diaspora in the Far East, I. Svit in his work also uses Dibrova's system along with the Hepburn’s one. As conclusions from the study, it was indicated that the real Ukrainian tradition of transcribing Japanese words does not correspond to Ye. Polivanov's system, which reproduces Japanese hushing allophones with letters to denote whistling consonants and became the basis of I. Bondarenko's 1999 system, which is often relied on as «traditional». In this regard, the authors of the paper call for a comprehensive scientific discussion among the Japanologists in order to finally approve a single system of practical transcription of Japanese words using the Ukrainian language, which would be based on the true Ukrainian tradition and reflect the peculiarities of Japanese pronunciation as accurately as possible.