Peculiarities of translation with regard to the linguocultural and sociocultural aspects

Abstract

The article examines the peculiarities of translation between English and Ukrainian, and the challenges of overcoming the ethno-linguistic barrier in interlingual communication. Particular attention is paid to the influence of social and cultural factors on the meaning of linguistic units and their transmission. According to the study, language is not only a tool for transmitting thoughts but also a means of shaping them. It serves as a cognitive model of reality, influencing the perception and understanding of the surrounding world. At the same time, language reflects social and cultural processes within a specific community, acting as an integrative mechanism and shaping cultural norms and values. The article analyzes the relationship between language and thought, as explored in numerous cognitive linguistics, philosophy, and psycholinguistics studies. In particular, the linguistic relativity hypothesis (Sapir-Whorf) emphasizes that language structure organizes cognitive processes, affecting thinking and perception. It is determined that translation is a unique form of intercultural communication that facilitates interaction and integration of different cultures. Successful translation requires the translator to understand both cultures deeply, adapt the text to the target audience's characteristics, and convey the original's functions in a new cultural context. Thus, the translator acts not only as a linguistic expert but also as a specialist in intercultural communication. It is emphasized that the translator must be doubly culturally competent, possessing not only deep linguistic knowledge but also an understanding of cultural context, specific social values, traditions, and norms that shape worldviews and influence information perception. This includes analyzing cultural realities, identifying hidden meanings, and selecting appropriate means to convey them in another linguistic community. Such an approach ensures the accuracy of content transmission and the functional alignment of the translation with the cultural and social expectations of the target audience. According to these findings, translation is a key tool of intercultural communication, uniting different cultures and promoting mutual understanding and integration. The success of a translation depends on the translator's high level of linguistic and cultural competence, his ability to consider the impact of language on thought formation, and his skill in adapting the text to the cultural and social peculiarities of the target audience. Future research perspectives include analyzing the adaptation of culturally specific elements, developing recommendations for translators, and studying the impact of modern technologies on translation quality in the context of globalization.

У статті досліджуються особливості перекладу між англійською та українською мовами, а також труднощі, що виникають у подоланні лінгвоетнічного бар'єру в міжмовній комунікації. Особлива увага приділяється впливу соціальних і культурних чинників на зміст мовних одиниць та їхню передачу. Згідно даної розвідки, мова є не лише інструментом передачі думок, а й засобом їхнього формування. Вона виконує функцію когнітивного моделювання реальності, впливаючи на спосіб сприйняття та осмислення навколишнього світу. Водночас мова відображає соціальні й культурні процеси в межах певної спільноти, виконуючи роль інтеграційного механізму та формуючи культурні норми й цінності. У статті проаналізовано зв'язок між мовою та мисленням, який розглядається в численних дослідженнях когнітивної лінгвістики, філософії та психолінгвістики. Зокрема, гіпотеза лінгвістичної релятивності (Сапіра-Ворфа) підкреслює, що структура мови організовує когнітивні процеси, впливаючи на мислення та сприйняття. Визначено, що переклад – особлива форма міжкультурної комунікації, яка забезпечує взаємодію та інтеграцію різних культур. Успішний переклад вимагає від перекладача глибокого розуміння обох культур, адаптації тексту до особливостей цільової аудиторії та здатності передати функції оригіналу у новому культурному контексті. Таким чином, перекладач виконує не лише роль мовного експерта, але й спеціаліста з міжкультурної комунікації. Наголошується, що перекладач має бути подвійно культурно компетентним, тобто володіти не лише глибоким знанням мов, а й розумінням культурного контексту, специфіки соціальних цінностей, традицій і норм, які формують світогляд та впливають на сприйняття інформації. Це включає здатність до аналізу культурних реалій, виявлення прихованих смислів і вибір адекватних засобів для їх передачі в іншій мовній спільноті. Такий підхід забезпечує не лише точність передачі змісту, але й функціональну відповідність перекладу культурним і соціальним очікуванням цільової аудиторії. Отже, переклад є ключовим інструментом міжкультурної комунікації, який об’єднує різні культури, сприяючи взаєморозумінню та інтеграції. Успішність перекладу залежить від високого рівня лінгвістичної та культурної компетентності перекладача, його здатності враховувати вплив мови на формування мислення і світогляду, а також від вміння адаптувати текст до культурних і соціальних особливостей цільової аудиторії. Перспективи подальших досліджень включають аналіз адаптації культурно-специфічних елементів, розробку рекомендацій для перекладачів та вивчення впливу сучасних технологій на якість перекладу в умовах глобалізації.