Інтертекстуальність як засіб конструювання образу Івана Котляревського в романі Бориса Левіна «Видно шляхи полтавськії»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню інтертекстем із творів Івана Котляревського в романі Бориса Левіна «Видно шляхи полтавськії». Актуальність студії зумовлена потребою урізноманітнення методологічних підходів, зокрема ширшого залучення теорії інтертекстуальності до вивчення белетризованих біографій відомих особистостей. Мета статті – проаналізувати особливості добору інтертекстем із творів І. Котляревського й включення їх в інтертекстуальне поле роману Б. Левіна «Видно шляхи полтавській», визначити їхні різновиди й роль у конструювання образу класика української літератури. Суб’єктивізм Б. Левіна у царині інтертекстуальності виявляється: 1) у виборі прототекстів; 2) у доборі конкретних інтертекстем, які мають бути інтегровані в інтертекстуальне поле метатексту. В аналізованому романі зафіксовані покликання на три твори І. Котляревського – бурлескно-травестійну поему «Енеїда», драму «Наталка Полтавка» й водевіль «Москаль-чарівник». «Пісню на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» романіст проігнорував, адже згадка про цей прототекст зруйнувала б сконструйований автором «класово забарвлений» образ головного героя. Ключову роль в інтертекстуальному полі роману відіграє «Енеїда». Це зумовлене її роллю в історії української літератури, а також тим, що над цим твором І. Котляревський працював близько тридцяти років, тож у Б. Левіна були формальні підстави згадувати його у всіх розділах роману, натомість «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник» фігурують здебільшого у четвертій книзі – «Театр». Алюзії (згадки про твори І. Котляревського, їх персонажів і сюжетні деталі) застосовуються для окреслення важливих віх історії їх написання й видання, особливостей читацької рецепції. Цитати з «Енеїди» й «Наталки Полтавки» (бурлескні сцени бенкетування троянців і споряджання їх на війну з рутульцями, чотириразовий повтор пісні Виборного) презентують творчість І. Котляревського як «малоросійську» сміховинку. Епізодично Б. Левін застосовує перифрази, інтертекстуальний заголовок, автоінтертекстуальність (включення в текст роману раніше написаного оповідання «Вечори «вченої республіки»»), гіперінтертекстуальність. Завдяки інтертекстемам з листів І. Котляревського до князя Я. Лобанова-Ростовського в романі лунає «живий голос» класика, увиразнюються обставини формування п’ятого козачого полку в м. Горошин. Застосовані Б. Левіним інтертекстеми спрямовані на формування ідеологічно забарвленого образу І. Котляревського, потрактування його творчості як бурлексної «сміховинки».

The article is devoted to the study of intertextemes from the works of Ivan Kotliarevskyi in the novel «The ways to Poltava are seen» written by Borys Levin. The relevance of the research is due to the need of methodological approaches diversification, in particular, broader involvement of the theory of intertextuality in the study of fictionalized biographies of famous personalities. The purpose of the article is to analyze the features of intertexteme selection from the works of Ivan Kotliarevskyi and their inclusion in the intertextual field of Borys Levin’s novel «The ways to Poltava are seen», and also to determine the intertexteme variety and their role in the image constructing of the classic of Ukrainian literature. Levin’s subjectivism in the field of intertextuality is manifested in the following criteria: 1) the choice of prototexts; 2) the selection of specific intertextemes that should be integrated into the intertextual field of the metatext. The analyzed novel contains references to three works by Ivan Kotliarevskyi: the burlesque-travesty poem «Eneida», the drama «Natalka Poltavka» and the vaudeville «The Muscovite-Magician». The author ignored «Song for the New Year 1805 to our lord and father Prince Oleksii Borysovych Kurakin», because mentioning this prototext would totally destroy the author’s «classcolored » image of the main character. The key role in the intertextual field of the novel is played by «Eneida». Due to its role in the history of Ukrainian literature, and considering that Kotliarevskyi worked for about thirty years on this novel. So, Levin had formal reasons to mention it in all chapters of his novel, while «Natalka Poltavka» and «The Muscovite-Magician» appear mostly in the fourth book «Theatre». Allusions (mentioning Kotliarevskyi's works, their characters, and plot details) are used to outline important milestones in the history of their writing and publication, and the specifics of reader reception. Quotes from «Eneida» and «Natalka Poltavka» (burlesque scenes of Trojan’s feasting and their preparation for the war with the Rutulians, four-time repetition of the song of Vybornyi) present the writer’s work as a «Malorussian» ridiculousness. Levin occasionally uses periphrases, an intertextual title, auto-intertextuality (using previously written story «Evenings of the «Scholarly Republic» in the text of the novel), hyper-intertextuality. Thanks to intertextemes from the letters of Ivan Kotliarevskyi to Prince Yakiv Lobanov-Rostovskyi, the «live voice» of the classic sounds in the novel, the circumstances of the formation of the fifth Cossack regiment in the city Horoshyn are expressed. The intertextual elements used by Borys Levin are aimed at forming an ideologically colored image of Ivan Kotliarevskyi, treating his work as a burlesque «ridiculousness».