Античний інтертекст у романі Ґільєрмо дель Торо і Корнелії Функе «Лабіринт Фавна»

Abstract

У статті досліджено особливості репрезентації античного інтертексту в романі мексиканського режисера Ґільєрмо дель Торо і німецької письменниці Корнелії Функе «Лабіринт Фавна». До художнього тексту застосовано поняття «роман-новелізація», що вказує на процес створення літературного тексту з медіапродукту, в цьому випадку з фільму. З одного боку, художній текст повинен відповідати кіносценарію, а, з іншого боку, він містить чимало вставних оповідань, зокрема і з античним компонентом, що суттєво доповнює і увиразнює твір, підвищує його художньо-естетичну цінність, активізує увагу читача і справляє вплив на його емоційний стан. Особливу увагу приділено образу Фавна, який не має абсолютно позитивного або абсолютно пейоративного забарвлення. Виявлено, що Фавн виступає з’єднувальною ланкою між реальним і фантастичним світами, а також тим, хто має випробувати протагоністку і визначити, чи гідна вона винагороди. Варто розрізняти образи римського Фавна і грецького Пана. У романі йдеться саме про бога з давньоримської міфології. Хоча його образ збагачено за рахунок вкраплень з міфів про Пана і Сирінгу, а також Аполлона і Дафну. Зазначено про переклади роману різними мовами і неточності, пов’язані з використанням образів Фавна і Пана. Виявлено алюзії на міфи про Деметру і Персефону та Сізіфа, ремінісценцію на поему Гомера «Одіссея». Важливим текстотвірним елементом роману є реальний лабіринт, який також слугує символом духовної подорожі Офелії, а ще є алюзією на лабіринт Мінотавра. Їх споріднює те, що обидва є місцем, де приносили жертви. Офелія відмовляється принести в жертву свого невинного брата, натомість, приймає рішення пожертвувати собою і тим самим доводить свою духовну зрілість. Античний інтертекст органічно вплетений в тканину тексту, сприяє зв’язності окремих його частин, наповнює додатковими смислами і дає насолоду від декодування.

The article deals with the peculiarities of representation of the antique intertextuality in the novel “Pan’s Labyrinth” by Mexican director Guillermo del Toro and German writer Cornelia Funke. The term of „novelization“ is used for the literary text and indicates the process of creating a literary text from a media product, in this case from a film. On the one hand, the literary text must correspond to the film script, and, on the other hand, it contains a lot of inserted stories, including those with an antique component, which significantly add and express the work, increase its artistic and aesthetic value, activate the reader’s attention and influence his or her emotional state. It paid heed to the ways of Faun, who does not have an absolutely positive or absolutely pejorative connotation. It has been found that Faun mediates between the real and fantastic world, as well as he must put the female protagonist to the test and determine whether she is worthy of the reward. It is needed to differ the figures of the Roman Faun and the Greek Pan. The novel is about a god from the ancient Roman mythology. Although his figure is enriched by touches from the myths of Pan and Syrinx, as well as Apollo and Daphne. Translations of the novel into different languages and inaccuracies connected with using of the figures of Faun and Pan are noted. Allusions to the myths of Demeter and Persephone and Sisyphus, and the reminiscence of Homer’s poem “The Odyssey” were revealed. The important text-forming element of the novel is a real labyrinth that also serves as a symbol of Ophelia’s spiritual journey, and is also an allusion to the labyrinth of the Minotaur. They have in common the fact that both are places where sacrifices were made. Ophelia refused to sacrifice her innocent brother, instead, she decided to sacrifice herself and thereby proved her spiritual maturity. The antique intertextuality blends seamlessly into tissues of the text, contributes to the coherence of its separate parts, imbues with additional meanings, and provides the pleasure of decoding.