Концепт природності (сродності) права в контексті універсально-історичної парадигми

Abstract

Проблема пошуку теоретичного консенсусу юснатуралістичних теоретико-правових позицій, яка завжди була актуальною, сьогодні стає однією з найнагальніших, і основні надії з її вирішенням традиційно пов’язуються з філософією права. У статті автором сформульована наступна теза: ступінь розвиненості людської природи, яка є безпосереднім витоком природних прав людини і похідних від цих прав правових систем, прямо залежить від об’єму та рівня культурного розвитку як процесу культивування людиною в самій собі своїх родових сутнісних сил.Під об’ємом культурного розвитку автор пропонує розуміти накопичену масу успадкованих і куль-тивованих певною (локальною або глобальною) людською спільнотою культурних досягнень, які ра-зом з наявними природними умовами становлять природну основу необхідно заданої історичної форми способу спільного родового життя людей, що складають такі спільноти відповідно до досягнутого ними рівня культурного, родового розвитку. Під рівнем культурного розвитку автор пропонує розуміти відношення між даною людською спільнотою як суб’єктом природоперетворюючої практики, що спирається на наявний в її розпорядженні об’єм культурного розвитку, і природним довкіллям як об’єктом такої природоперетворюючої практики, котре (відношення) у діалектико-матеріалістичній історіософській традиції називається рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Антропокультурним виміром своєрідного «золотого перетину», утвореного співвідношенням двох відношень - рівня культурного розвитку (як відношенням між наявним об’ємом родового розвитку конкретної людської спільноти і «першою» природою) і набором модифікацій (або класів) людських типів як носіїв певних фрагментів своєї родової сутності буде історичний тип соціальності, котрий в рамках пропонованого автором підходу буде нічим іншим як способом розподілу між людьми історично накопиченого об’єму їх родового розвитку.Природнім носієм природності як самих суспільних відносин, так і правових механізмів їх регулювання є певний людський тип, пріоритет соціальної волі якого щодо соціальних воль інших людських типів є необхідною передумовою максимізації темпів культурного розвиту даної спільноти. Природнім (або сродним) завжди буде той тип законності, яким гарантується пріоритет соціальної волі того з людських типів, гарантованість соціального домінування якого забезпечує висхідний розвиток суспільства.

The problem of finding a theoretical consensus of jusnaturalist theoretical and legal positions, which has always been relevant, is now becoming one of the most pressing, and the main hopes for its solution are traditionally associated with the philosophy of law. In the article the author formulates the following thesis: the degree of development of human nature, which is a direct source of natural human rights and legal systems derived from these rights, directly depends on the volume and level of cultural development as a process of cultivating one’s own ancestral strength. The author proposes to understand the accumulated mass of cultural achievements inherited and culti-vated by a certain (local or global) human community, which together with the existing natural conditions form the natural basis of the necessary historical form of common way of life the level of cultural and tribal development achieved by them.Under the level of cultural development, the author proposes to understand the relationship between a given human community as a subject of nature-transforming practice, based on the available volume of cultural development, and the natural environment as an object of such nature-transforming practice. materialist historiosophical tradition is called the level of development of the productive forces of society.Anthropocultural dimension of a kind of “golden section”, formed by the ratio of two relations - the level of cultural development (as the ratio between the existing volume of ancestral development of a particular human community and “first” nature) and a set of modifications (or classes) of human types as carriers of certain fragments essence will be a historical type of sociality, which in the framework of the approach proposed by the author will be nothing more than a way to distribute among people the historically accu-mulated volume of their ancestral development.The natural carrier of the naturalness of both social relations and the legal mechanisms of their regula-tion is a certain human type, the priority of social will over the social will of other human types is a neces-sary prerequisite for maximizing the pace of cultural development of the community. Natural (or related) will always be the type of legality that guarantees the priority of the social will of the human type, the guarantee of social dominance which ensures the ascending development of society.