Щодо еволюції поняття «військовополонений» та правил поводження з військовополоненими: історико-правове дослідження

Abstract

У статті розглядаються проблеми, пов’язані з історичним ходом еволюції поняття «військо-вополонений» та правил тримання, поводження, інтернування таких осіб. Констатовано, що прецедент розбіжності між нормативно-правовими актами, які передбачають правове регулювання статусу військовополонених, має ретроспективний характер. Проаналізовано звичаї стародавнього світу та ранніх цивілізацій на відповідність нормам моралі у контексті відношення до військовополонених. Ранні держави фактично не знали, що таке система «гуманного» поводження з військовополоненими, проте такі країни та державності, як Давня Греція та Індія були рушійною силою для докорінних змін у векторі людяного відношення до осіб, які знаходяться у полоні. Методом порівняльно-правового аналізу зроблено висновок, що період Середньовіччя та Нового часу у призмі поводження з військовополоненими мають як тісну кореляцію, так і пряму неузгодженість. Виокремлено законодавчі акти, які були основою для нормативного врегулювання проблеми, такі як «Спеціальний декрет в’язнів» або Гаазька конвенція 1899 року. Проаналізовані історичні зміни міжнародних підходів до розуміння поняття «військовополонений» та правил поводження з такими особами від ранніх збройних конфліктів до сучасних норм міжнародного гуманітарного права. Звернено увагу на національну рамку законодавства України у контексті звичаїв Київської Русі, періоду глибокого Середньовіччя, УРСР та періоду здобуття незалежності. Відношення до військовополонених на теренах України в історичному аспекті завжди відповідало моральним цінностям, навіть таким, які можна порівнювати з сучасним міжнародним гуманітарним правом. Зроблено висновок, що колізія між теорією, законодавством та практикою була наявна протягом всієї історії людства у силу деструктивного характеру війни та бойових дій. Наголошено на необхідності пошуку нових практичних підходів підвищення рівня правового регулювання статусу військовополонених у міжнародному гуманітарному праві та національному законодавстві України (зокрема, кримінальному процесуальному).

The article examines the issues related to the historical evolution of the concept of «prisoner of war» and the rules of detention, treatment and internment of such persons. It is stated that the precedent of discrepancies between legal acts providing for legal regulation of the status of prisoners of war is retrospective. The author analyses the customs of the ancient world and early civilisations for compliance with moral norms in the context of treatment of prisoners of war. Early states did not actually know what a system of «humane» treatment of prisoners of war was, but such countries and states as Ancient Greece and India were the driving force for fundamental changes in the vector of humane treatment of persons held in captivity. Using the method of comparative legal analysis, the author concludes that the periods of the Middle Ages and Modern times in terms of treatment of prisoners of war have both a close correlation and direct inconsistency. The author identifies the legislative acts that served as the basis for the regulatory settlement of the problem, such as the Special Prisoners’ Decree or the Hague Convention of 1899. The author analyses the historical changes in international approaches to understanding the concept of «prisoner of war» and the rules for the treatment of such persons from early armed conflicts to modern norms of international humanitarian law. Attention is drawn to the national framework of Ukrainian legislation in the context of the customs of Kyivan Rus, the late Middle Ages, the Ukrainian SSR and the period of independence. The treatment of prisoners of war on the territory of Ukraine has always been historically consistent with moral values, even those which can be compared with modern international humanitarian law. The author concludes that the conflict between theory, legislation and practice has been present throughout human history due to the destructive nature of war and hostilities. The author emphasises the need to find new practical approaches to improve the level of legal regulation of the status of prisoners of war in international humanitarian law and national legislation of Ukraine (in particular, criminal procedure law).