Інтернет та свобода вираження поглядів: судова практика Конституційної ради Французької Республіки

Abstract

Сьогодні Інтернет має велике значення: він використовується для повсякденних життєвих завдань, до прикладу, від читання новин до онлайн платежів. Так, доступ до Інтернету у ХХІ столітті вважається одним із людських прав. Щодо свободи вираження поглядів, то у Французькій Республіці ця свобода є фундаментальним правом людини та закріплена у ст. 11 Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Проте, свобода вираження поглядів не є абсолютним правом та підпорядковується численним обмежен ням, які користувачі Інтернету не повинні ігнорувати. Завдання конституційних органів полягає у тому, щоб переконатися, чи такі обмеження є пропорційними та необхідними у демократичному сусупільстві. Досвід Французької Республіки у наведеній вище сфері є актуальним та доціль ним, адже питання врегульовано як на рівні Закону, так і адаптоване рішеннями Кон ституційної ради. Метою цього дослідження у зв’язку з цим є аналіз взаємодії та пошук балансу між свободою вираження поглядів та свободою користування Інтернетом, вихо дячи з ключових у цьому аспекті рішень Конституційної ради. У роботі проаналізовано рішення Ради на предмет оцінки Закону про сприяння поширенню захисту творчості в Інтернеті від 2009 року (відомий як «НADOPI») на від повідність Конституції, розкрито базові позиції суддів, аргументи яких мали наслідком визнання частини норм цього Закону неконституційними. Крім того, зроблено акцент на боротьбі з ненавистю в Інтернеті через призму рішення Ради від 18 червня 2020 року, позиції суддів у якому зводяться до того, що Інтернет-оператори не можуть бути цензо рами свободи слова. Зроблено висновки щодо того, як Інтернет сприяє розвитку свободи вираження поглядів у демократичних державах, й у Французькій Республіці зокрема, а Конститу ційна рада у своїй судовій практиці переходить до балансування інтересів між положен нями, які регулюють Інтернет та свободою вираження поглядів.

Today, the Internet is very important: it is used for everyday life tasks, for example, from reading the news to online payments. Yes, access to the Internet in the 21st century is considered one of the human rights. As for freedom of expression, in the French Republic this freedom is a fundamental human right and is enshrined in Art. 11 Declaration of Human and Citizen Rights of 1789. However, freedom of expression is not an absolute right and is subject to numerous restrictions that Internet users should not ignore. The task of constitutional authorities is to ascertain whether such restrictions are proportionate and necessary in a democratic society. The experience of the French Republic in the above field is relevant and appropriate, because the issue is regulated both at the level of the Law and adapted by the decisions of the Constitutional Council. The purpose of this study in this regard is to analyze the interaction and search for a balance between freedom of expression and freedom to use the Internet, based on the decisions of the Constitutional Council that are key in this aspect. The paper analyzes the decision of the Council on the assessment of the Law on Promotion of the Promotion of the Protection of Creativity on the Internet from 2009 (known as “НADOPI”) for compliance with the Constitution, the basic positions of the judges, whose arguments resulted in the recognition of some of the provisions of this Law as unconstitutional, are revealed. In addition, emphasis is placed on the fight against hatred on the Internet through the prism of the decision of the Council of June 18, 2020, in which the judges’ positions are reduced to the fact that Internet operators cannot be censors of freedom of speech. Conclusions are made on how the Internet contributes to the development of freedom of expression in democratic states, and in the French Republic in particular, and the Constitutional Council in its judicial practice moves to balancing the interests between the provisions that regulate the Internet and freedom of expression.