Державна рада та касаційний суд у ролі квазіконституційних органів у Французькій Республіці

Abstract

Поява у Французькій Республіці апостеріорного конституційного контролю (перевірка законодавчого положення на предмет відповідності Конституції після його офіційного оприлюднення) надала додаткові повноваження двом вищим судовим органам – Державній раді та Касаційному суду. Якщо стисло, то обидва судові органи виступають «фільтрами» у процесі QPC (пріоритетне питання конституційності). У свою чергу, пріоритетне питання конституційності передається до Конституційної ради (органу конституційної юрисдикції) одним із цих судів, за певних умов, і лише Рада може визнати закон таким, що суперечить Конституції. Метою статті є аналіз повноважень Державної ради та Касаційного суду, у тому числі у аспекті їх участі у реалізації QPC (пріоритетного питання конституційності), зокрема, як одного з фільтрів, а також, дослідити, чи можна вважати ці судові юрисдикції квазіконституційними органами у зв’язку з вищенаведеним. Історично сформована ще з наполеонівських часів, Державна рада виконує консультативні та судові функції та є адміністративним верховним судом у Франції. Натомість Касаційний суд є вищим судом та відповідає за розгляд апеляцій у цивільних та кримінальних справах, а також перевіряє правильність застосування закону. За наслідками реформи 2008 року у Французькій Республіці, як Державна рада, так і Касаційний суд отримали нові повноваження, зокрема, через те, що вони приймають рішення, передавати до Конституційної ради QPC чи ні. Проведено аналіз підстав, які повинні перевірити «фільтри» для того, щоб вирішити, чи передавати пріоритетне питання конституційності на розгляд Конституційній раді, чи ні, та зроблено висновки, що у зв’язку наявністю можливості вирішувати Державній раді чи Касаційному суду про направлення рішення, у тому числі рішення про відмову у передачі QPC, що дозволяє зупитати процедуру QPC, то можна вважати їх майже суддями конституційності.

The appearance in the French Republic of a posteriori constitutional control (checking a legislative provision for compliance with the Constitution after its official promulgation) gave additional powers to two higher judicial bodies – the Council of State and the Court of Cassation. In short, both judicial bodies act as «filters» in the QPC (priority question of constitutionality) process. In turn, the priority question of constitutionality is referred to the Constitutional Council (a body of constitutional jurisdiction) by one of these courts, under certain conditions, and only the Council can declare a law to be contrary to the Constitution. The purpose of the article is to analyze the powers of the State Council and the Court of Cassation, including in the aspect of their participation in the implementation of the QPC (priority issue of constitutionality), in particular, as one of the filters, and also to investigate whether these judicial jurisdictions can be considered quasi-constitutional bodies in connection connection with the above. The Council of State and the Court of Cassation are the highest courts in the French Republic. The difference between them lies in the sphere of their intervention. Historically formed since Napoleonic times, the Council of State performs consultative and judicial functions and is the supreme administrative court in France. The establishment and formation of judicial functions in the Council of State of France took place gradually. The creation of the Administrative Courts in 1953 and then the Administrative Courts of Appeal in 1987 put this institution at the highest level. Instead, the Court of Cassation is the highest court and is responsible for hearing appeals in civil and criminal cases, as well as reviewing the correct application of the law. The Court of Cassation does not review the facts that became the reason for the dispute, but checks whether the law was correctly applied and procedural norms were observed. As a result of the 2008 reform in the French Republic, both the Council of State and the Court of Cassation have gained new powers, in particular that they decide whether or not to refer the QPC to the Constitutional Council. n addition, a certain asymmetry in terms of motivation was found between referral decisions and refusal decisions. The first ones are not motivated enough. An analysis of the grounds that must be checked by the «filters» in order to decide whether to refer the priority question of constitutionality to the Constitutional Council or not, and conclusions were drawn that due to the possibility of deciding whether to refer the decision to the State Council or the Court of Cassation, including the decision to refuse the transfer of the QPC, which allows the QPC procedure to be questioned, they can be considered almost judges of constitutionality.