Phraseological units in a fiction text: usual and occasional aspects

Abstract

The article deals with phraseological units, an integral part of the artistic text, as they perform several important functions. They convey the content load but also reflect a certain community's cultural and linguistic features. It was analyzed that in literature, phraseological units are often used to emphasize the author's style, create an emotional and imaginative atmosphere, and for a deeper disclosure of characters' characters and motives. The study of usual and occasional phraseological units in a literary text allows a better understanding of how the author achieves his artistic goals and how it affects the reader's perception. Common idioms are stable expressions widely used in everyday speech and reflect established linguistic norms and cultural associations. They play an important role in shaping the understanding of the text, creating a certain level of linguistic and cultural recognition. In contrast, occasional phraseological units arise in the author's creative activity and have a unique, individual character. They can be new formations or modifications of usual phraseology, which allows the author to create new images and strengthen the emotional impact on the reader. A study of Charlotte Bingham's work, particularly her novels The Chestnut Tree and The Blue Note, shows how she skillfully uses everyday and casual idioms to create a multi-layered and emotionally charged text. Common phraseology in her works is often used to emphasize the historical context and social environment in which the characters are. Occasional phraseological units help create unique images that reflect the characters' inner experiences and add a special flavor to the text. Thus, phraseological units in an artistic text perform not only a communicative, but also an aesthetic function. Their research allows for a deeper understanding of the linguistic picture of the world created by the author and assesses his contribution to the development of the literary language. This is especially important in modern literary research, which is increasingly paying attention to the linguistic aspects of the text and looking for new approaches to its analysis.

У статті розглянуто фразеологічні одиниці, які є невід’ємною частиною художнього тексту, оскільки вони виконують декілька важливих функцій. Вони не тільки передають змістовне навантаження, але й відображають культурні й мовні особливості певної спільноти. Проаналізовано, що у літературі фразеологізми часто використовуються для підкреслення індивідуального стилю автора, створення емоційної та образної атмосфери, а також для глибшого розкриття характерів і мотивів персонажів. Дослідження узуальних та оказіональних фразеологічних одиниць у художньому тексті дозволяє краще зрозуміти, як автор досягає своїх художніх цілей і як впливає на сприйняття читачем. Узуальні фразеологізми є стабільними виразами, які широко використовуються у повсякденному мовленні та відображають усталені мовні норми й культурні асоціації. Вони виконують важливу роль у формуванні розуміння тексту, створюючи певний рівень мовної та культурної впізнаваності. На противагу їм, оказіональні фразеологізми виникають у процесі творчої діяльності автора і несуть у собі унікальний, індивідуальний характер. Вони можуть бути новими утвореннями або модифікаціями узуальних фразеологізмів, що дозволяє автору створювати нові образи й посилювати емоційний вплив на читача. У дослідженні творчості Шарлотти Бінгем, зокрема її романів «The Chestnut Tree» та «The Blue Note», можна побачити, як вона вміло використовує як узуальні, так і оказіональні фразеологізми для створення багатошарового й емоційно насиченого тексту. Узуальні фразеологізми в її творах часто використовуються для підкреслення історичного контексту й соціального середовища, у якому перебувають персонажі. Оказіональні ж фразеологізми допомагають створити унікальні образи, які відображають внутрішні переживання персонажів і додають тексту особливого колориту. Таким чином, фразеологічні одиниці в художньому тексті виконують не лише комунікативну, але й естетичну функцію. Їхнє дослідження дозволяє глибше зрозуміти мовну картину світу, створену автором, та оцінити його внесок у розвиток літературної мови. Це особливо важливо в сучасних літературознавчих дослідженнях, які все більше звертають увагу на мовні аспекти тексту та шукають нові підходи до його аналізу.