Інституційні та конвенційні механізми європейської системи забезпечення та захисту прав жінок

Abstract

У статті розкрито роль ключових європейських інституцій та їх значення для формування і виконання програм, спрямованих на забезпечення гендерної рівності та захисту прав жінок. Зазначається, що досягнення гендерної рівності є важливим елементом у реалізації місії Ради Європи, суть якої – захищати права людини, підтримувати демократію та забезпечувати принцип верховенства права. Інституції Європейського Союзу, у свою чергу, використовують багатосторонній підхід у забезпеченні прав жінок, що охоплює законодавчі ініціативи, стратегічне планування, фінансування проектів, моніторинг та політичний вплив. Досліджено вагомість Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) в ухваленні низки документів задля підтримки ґендерної рівності, зокрема Плану дій щодо просування ґендерної рівності. Проведено ґрунтовний аналіз конвенційних аспектів системи забезпечення та захисту прав жінок в європейському контексті. Відтак, роль Ради Європи була посилена з прийняттям Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 ., Стратегії Ради Європи з питань гендерної рівності на 2014–2017 роки, Стратегії Ради Європи з питань гендерної рівності на 2018–2023 роки та Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) 2011 р.Резюмується важливість поглиблення роботи національних інститутів, відповідальних за захист прав жінок, а також сприяння освітнім кампаніям і підвищенню обізнаності у цій сфері, адже відмінності в правовій культурі, ресурсних можливостях та політичній волі можуть негативно впливати на ефективність адаптації національного законодавства до європейського нормативного поля.Стаття містить критичний аналіз досягнень і викликів, з якими стикаються європейські інституції в забезпеченні прав жінок. Запропоновано ряд рекомендацій для покращення ефективності існуючих механізмів в сфері прав жінок, включаючи удосконалення законодавства, посилення моніторингу та забезпечення належного виконання міжнародних зобов’язань.

The article reveals the role of key European institutions and their importance for the formation and implementation of programs aimed at ensuring gender equality and protecting women’s rights. It is noted that achieving gender equality is an important element in the realization of the Council of Europe’s mission, which is to protect human rights, support democracy and ensure the rule of law. The institutions of the European Union, in turn, use a multifaceted approach to ensuring women’s rights, which includes legislative initiatives, strategic planning, project funding, monitoring and political influence. The importance of the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) in the adoption of a number of documents to support gender equality, including the Action Plan for the Promotion of Gender Equality, is investigated. A thorough analysis of the conventional aspects of the system of ensuring and protecting women’s rights in the European context was conducted. Thus, the role of the Council of Europe was strengthened with the adoption of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, the Council of Europe Strategy for Gender Equality 2014–2017, the Council of Europe Strategy for Gender Equality 2018–2023, and the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (Istanbul Convention) of 2011.The author summarizes the importance of strengthening the work of national institutions responsible for protecting women’s rights, as well as promoting educational campaigns and raising awareness in this area, since differences in legal culture, resource capacities and political will can negatively affect the effectiveness of the adaptation of national legislation to the European regulatory framework.The article provides a critical analysis of the achievements and challenges faced by European institutions in ensuring women’s rights. The author offers a number of recommendations to improve the effectiveness of existing mechanisms in the field of women’s rights, including improving legislation, strengthening monitoring and ensuring proper implementation of international obligations.