Гендерні особливості акустичних елементів невербальної комунікації у творах Е.-Е. Шмітта

Abstract

У статті розглядається гендерний аспект акустичних засобів невербальної комунікації, зокрема, як соціокультурні особливості жінок і чоловіків впливають на їхню невербальну поведінку. Автор звертає увагу на різницю у вираженні емоцій та використанні акустичних характеристик голосу у представників різних статей. Жінки, як правило, демонструють більшу емоційну активність, виражаючи свої почуття через широкий спектр інтонацій, інтенсивних звуків, а також сльози, сміх і ридання, що підсилюють вплив їхніх слів. Окрім цього, для них характерна більша амплітуда інтонаційних коливань. Дослідження включає аналіз лексичних засобів, що передають такі невербальні елементи, як бурмотіння, сміх, сльози, паузи, що використовуються для підсилення емоційної виразності в текстах Е.-Е. Шмітта. Виявлено, що жінки зазвичай проявляють більшу емоційність через акустичні стратегії, такі як варіативність інтонації та тембру, на відміну від чоловіків, чия невербальна комунікація зазвичай більш стримана і орієнтована на передачу змістовної інформації або демонстрацію сили. Тим не менш, деякі невербальні засоби, такі як сміх та паузи, мають подібне вираження у комунікації як жінок, так і чоловіків, і лише в окремих випадках підпорядковуються стереотипам. Дослідження, проведене на матеріалі новел Е.-Е. Шмітта, показує, що соціальні стереотипи не є суворими обмеженнями, а скоріше виявляються в специфічних ситуаціях, впливаючи на вибір невербальних засобів комунікації. Загалом, дослідження показує, що гендерні відмінності у невербальній комунікації, зокрема в акустичних характеристиках, відображають культурні уявлення про роль статей у суспільстві. Водночас, соціальні стереотипи не є абсолютним обмеженням для комунікантів, оскільки їхня невербальна поведінка варіюється залежно від конкретного контексту спілкування.

The article deals with the gender aspect of acoustic means of non-verbal communication, in particular, how the socio-cultural characteristics of women and men influence their non-verbal behaviour. The author draws attention to the difference in the expression of emotions and the use of acoustic characteristics of the voice by representatives of different sexes. Women tend to be more emotionally active, expressing their feelings through a wide range of intonations, intense sounds, as well as tears, laughter and sobbing, which increase the impact of their words. In addition, they are characterised by a greater amplitude of intonation fluctuations. The study includes an analysis of lexical means that convey such non-verbal elements as mumbling, laughter, tears, and pauses used to enhance emotional expressiveness in Schmitt's texts. It has been found that women usually show more emotionality through acoustic strategies, such as variations in intonation and timbre, in contrast to men, whose non-verbal communication is usually more restrained and focused on conveying meaningful information or demonstrating strength. Nevertheless, some nonverbal means, such as laughter and pauses, are similarly expressed in the communication of both women and men, and only in rare cases do they follow stereotypes. The study, based on the material of E.-E. Schmitt's short stories, shows that social stereotypes are not strict restrictions, but rather manifest themselves in specific situations, influencing the choice of non-verbal means of communication. In general, the study shows that gender differences in non-verbal communication, in particular in acoustic characteristics, reflect cultural perceptions of the role of the sexes in society. At the same time, social stereotypes are not an absolute limitation for communicators, as their nonverbal behaviour varies depending on the specific context of communication.