Українська «Одіссея» Юрія Покальчука

Abstract

У статті розглянуто специфіку використання античного інтертексту у творі українського письменника Юрія Покальчука «Одіссей, батько Ікара». Крізь призму образів поеми Гомера «Одіссея» автор осмислює національно-історичну ситуацію другої половини ХХ століття. У творі Ю. Покальчука Одіссей належить до поневоленої нації, а Валентина (Пенелопа) представляє сторону поневолювачів. Образ Валентини (Пенелопи) позбавлений своїх характерних рис, а саме вірності, відданості, героїчності та возвеличеності. Одіссей виступає виразником екзистенційних проблем пригнобленої нації. Їхні образи репрезентують антагоністичний зв’язок, що докорінно відрізняється від традиційного уявлення, створеного Гомером. Духовна прірва між Одіссеєм та його дружиною, викликана національною несумісністю, оприявлюється в тексті на рівні опозицій «село – Місто» та «свій – чужий». У статті продемонстровано, що мотив повернення додому набуває рис духовної мандрівки, кінцевим пунктом якої є повернення до свого коріння та чітке усвідомлення того, що фізичне кохання не зможе подолати відчуття чужості. Для Одіссея знаком повернення до себе справжнього слугує порятунок життя іншого. Автор доводить, що людське щастя та душевний спокій можливі лише на рідній землі серед представників свого народу. Ця думка поглиблюється та уяскравлюється завдяки введенню в текст античного образу Антея, гіганта, якого не можна було здолати, поки від торкався ногами землі. Ситуація неправильного вибору і подальше її виправлення показана в образі Ігоря (Ікара), у випадку з яким письменник трансформує знайомий читачам фінал давньогрецького міфу. Ю. Покальчук вказує, що сучасний Ікар має можливість уникнути трагічного фіналу та повернутися до свого народу та справжньої своєї суті, але зробити це можливо лише очистившись вогнем і пройшовши через пекло війни, проявивши мужність і готовність до самопожертви.

The article examines the specifics of using the antique intertext in the work of the Ukrainian writer Yuri Pokalchuk «Odysseus, Father of Icarus». Through the prism of the images of Homer’s epic poem «The Odyssey», the author interprets the national-historical situation of the second half of the 20th century. In Yu. Pokalchuk’s work, Odysseus belongs to the enslaved nation, and Valentyna (Penelope) represents the side of the enslavers. The image of Valentyna (Penelope) is devoid of her characteristic features, namely loyalty, devotion, heroism and magnificence. Odysseus acts as an exponent of the existential problems of the oppressed nation. Their images represent an antagonistic relationship that is fundamentally different from the traditional representation created by Homer. The spiritual abyss between Odysseus and his wife, caused by national incompatibility, is manifested in the text at the level of the oppositions «village – city» and «own – alien». The article demonstrates that the motif of returning home takes on the features of a spiritual journey, the final point of which is a return to one’s roots and a clear realization that physical love cannot overcome the feeling of alienation. For Odysseus, the sign of returning to his true self is the saving of another’s life. The author proves that human happiness and peace of mind are possible only on one’s native land among representatives of one’s own people. This idea is deepened and clarified by introducing into the text the ancient image of Antaeus, a giant who could not be defeated as long as his feet touched the ground. The situation of the wrong choice and its subsequent correction is shown in the image of Ihor (Icarus), in the case of which the writer transforms the ending of the ancient Greek myth familiar to readers. Yu. Pokalchuk indicates that modern Icarus has the opportunity to avoid the tragic ending and return to his people and his true essence, but this is possible only by purifying himself with fire and going through the hell of war, showing courage and readiness for self-sacrifice.