Запровадження інституту військових капеланів для галицьких греко-католиків в австрійській імператорській армії (1846 – 1867рр.)

Abstract

Висвітлено запровадження капеланської служби для галицьких греко-католиків в австрійській імператорській армії. Джерельну базу статті склали військові статути, матеріали церковного обліку і листування церковних ієрархів. Встановлено, що для забезпечення духовних потреб військовослужбовців греко-католиків 1779 р. було започатковано посаду капелана у двох гарнізонах, а 1830 р. у військові частини дозволено запрошувати священників та відвідувати найближчі греко-католицькі храми. Лише двоє капеланів не могли задовольнити потреб у духовній опіці усіх галицьких греко-католиків в австрійській армії. У відповідь на звернення львівського та перемишльського єпископів до імператора в 1846 р. запроваджено капеланську службу у 8 підрозділах, значну частку в яких складали греко-католики. Протягом 1846 – 1867 рр. греко-католицькі капелани служили у 7–8 полках. За цей час посаду полкового капелана займали 18 священників. Греко-католицькі капелани супроводжували війська і в мирний час, і під час збройних конфліктів. На підставі вивчення джерел з’ясовано, що повноваження та функції греко-католицького полкового священника були такими ж, як у римо-католицького з поправкою на особливості обряду. Реєстрація актів стану лишалась за латинським духовенством. Матеріальне забезпечення греко-католицького військового священника було кращим, аніж парафіяльного, що могло слугувати мотиваційним чинником для частини кліру обирати службу духовного пастиря у війську. Проаналізовано біографічні дані капеланів за вказані роки (соціальне походження, вік, вплив служби у війську на подальшу кар’єру тощо), що дало можливість скласти усереднений портрет греко-католицького військового священника. Введення греко-католицької капеланської служби підняло статус Церкви та дозволило рекрутам з Галичини зберігати єдність зі своєю конфесією протягом багаторічного перебування у війську.

This article highlights introduction of the chaplaincy service for Galician Greek Catholics in the Austrian Imperial army. Research is primarily based on military regulations, church records, and correspondence of church hierarchy. It is proved that in order to meet the spiritual needs of Greek Catholic soldiers, in 1779 the position of chaplain was established in two garrisons, and in 1830 it was allowed to invite priests and visit the nearest Greek Catholic churches. Only two chaplains were unable to meet the spiritual care needs of all Galician Greek Catholics in the Austrian army. In response to an appeal to the emperor by the bishops of Lviv and Przemyśl, chaplaincy was introduced in 1846 in 8 units, a significant proportion of which were Greek Catholics. During 1846-1867, Greek Catholic chaplains served in 7–8 regiments. Over this time, 18 priests held the position of regimental chaplain. Greek Catholic chaplains accompanied the troops in peacetime and during armed conflicts. On the basis of the study of the sources, it was found that the powers and functions of the Greek Catholic regimental priest were the same as those of the Roman Catholic priest, with an allowance for the peculiarities of the rite. Registration of the vital records was left to the Latin clergy. The material support of a Greek Catholic military priest was better than that of a parish priest, which was a motivating factor for some clergy to choose to serve as a spiritual pastor in the army. The analysed biographical records of the chaplains for the years indicated (social background, age, influence of military service on their future career, etc.) made it possible to draw up an average portrait of a Greek Catholic military priest. The introduction of the Greek Catholic chaplaincy service raised the status of the Church and allowed recruits from Galicia to maintain unity with their denomination during their long years of service.