Ideologically Educational work of Czechoslovak socialists. Probing life within the Czechoslovak Socialist Party between 1948 and 1989

Abstract

The 1948 Communist coup in Czechoslovakia radically reshaped the country’s party-political system, which had already been disrupted in 1945 by the decision to ban right-wing political parties, but had nevertheless remained workable even in its curtailed form. The party-political system in place between 1948 and 1989 might be described as essentially a one-party regime, given that the Communist Party of Czechoslovakia held a dominant position within it after establishing a dictatorship of the proletariat. Nevertheless, it did allow for the existence of five other political parties, four of which (following the absorption of the Social Democrats) were able to engage in activity. The Communists made this concession in an attempt to create the impression internationally that the new political regime in Czechoslovakia was democratic. Those political parties that were permitted to exist could do so on condition that they endorsed the programme for the building of socialism and were supervised by the Communist-led National Front (NF), which dictated their activities and exercised control over them. The Czechoslovak Socialist Party (ČSS), which was founded in 1948 as the successor to the reformist and, in terms of its membership base, middle-class Czechoslovak National Socialist Party, was tasked by the Communists with winning over the middle class, social groupings of small businessmen, craftsmen, tradesmen, small private farmers, employees, civil servants, and a section of the intelligentsia, all of which the Communist Party had found it difficult to infiltrate. The ČSS undertook this mission by setting up a sophisticated system of instruction and education that operated both at the level of the party’s headquarters and further down its organisational structure, with the aim of bringing under its influence all members of the party, starting with its presidium, central committee, parliamentarians, and members of the party apparatus, and ending with rank-and-file party members and those interested in joining it. The central political school in Javorník, as the capstone of the entire structure, was given the mission to organise educational modules – including short-term courses, residential training, and multi-year schools for external students – that would groom suitable candidates to be party officials involved in party work and the activities of the NF and its branches. One yardstick for judging the success of this intra-party training was the scale of party members’ engagement in socialist building activities in their workplaces (their involvement in the “improvement” and “invention” movements, the socialist labour brigades, the shock worker movement, pledges to exceed production quotas, etc.), in positions within the party, in national (read: local administration) committees, in NF organisations, and in voluntary brigades, e.g. in the execution of NF electoral programmes, environmental protection, resource extraction, blood donation, etc. All the party’s ideological efforts were directed at combating the “national socialism syndrome” that weighed heavily on the ČSS’s existence. Party members were made to understand that there was only one revolutionary path to socialism and that it could only exist in a single form – the Soviet one.

Комуністичний переворот у Чехословаччині 1948 р. кардинально змінив і партійно‑політичну систему країни. Вона вже була порушена 1945 р. рішенням про заборону правих політичних партій, але навіть в обмеженому вигляді продовжувала функціонувати. Партійно‑політичну систему, що діяла у 1948 – 1989 р., можна схарактеризувати, по суті, як однопартійну, оскільки КПЧ, яка встановила у країні диктатуру пролетаріату, посідала в ній домінантне становище. Проте водночас вона допускала існування п’яти інших політичних партій, чотири з яких (після поглинання соціал‑демократії) могли розвивати діяльність. На цю поступку комуністи пішли, намагаючись справити на міжнародну спільноту враження, що новий політичний режим у Чехословаччині є демократичним. Дозволені політичні партії могли існувати за умови прийняття програми побудови соціалізму та нагляду Національного фронту, очолюваного комуністами, який визначав їхню діяльність, а також контролював її. Чехословацька соціалістична партія, заснована 1948 р. як наступниця реформістської та з погляду членської бази середньокласової Чехословацької націонал‑соціалістичної партії, отримала від комуністів завдання залучити до ідеї побудови соціалізму середні верстви населення, соціальні групи дрібних підприємців, ремісників і торговців, дрібних приватних фермерів, найманих працівників, державних службовців і частину інтелігенції, до яких КПЧ було важко проникнути. Це завдання ЧСП виконувала, створивши розвинену систему освітньо‑виховної роботи, що діяла як на рівні центрального апарату партії, так і на всіх нижчих ланках її організаційної структури, з метою охопити своїм впливом усіх членів партії – від президії, центрального комітету, депутатів, працівників партійного апарату до рядових членів партії та осіб, зацікавлених у вступі в організацію. Найвищою ланкою цієї системи була Центральна політична школа в Яворнику, завдання якої полягало у підготовці відповідних кадрів для майбутньої участі в партійній роботі та діяльності НФ і його організацій за допомогою окремих навчальних модулів, зокрема короткострокових курсів, шкіл‑інтернатів і кількарічних шкіл з екстернатним навчанням. Критерієм для констатації успіху такої внутрішньопартійної підготовки був рівень участі членів партії у соціалістичному будівництві на робочих місцях (у раціоналізаторському та винахідницькому русі, бригадах соціалістичної праці, ударництві, укладенні зобов’язань щодо перевиконання виробничих норм тощо), у виконанні партійних функцій, роботі національних комітетів і організацій НФ, а також у волонтерській роботі, наприклад в межах виконання передвиборчих програм НФ, захисту навколишнього середовища, збору сировини, донорства крові тощо. Вся діяльність партії у сфері ідеологічної роботи була спрямована на подолання “синдрому націонал‑соціалізму”, яким було обтяжене існування ЧСП. Її члени мали зрозуміти, що до соціалізму веде лише один революційний шлях і що він може існувати також лише в єдиній, радянській формі.