Судовий прецедент: неактуальне минуле чи перспективний крок в майбутнє

Abstract

У статті досліджується важливість імплементування судового прецеденту як нового інструменту у системі правосуддя України, обстоюється позиція щодо перспективного кроку України в напрямку євроінтеграції шляхом модернізації судової системи, створення сталої та надійної практики через впровадження вітчизняного судового прецеденту. Переглядається позиція щодо важливості рішень Європейського суду з прав людини. Аргументовано, що позиції Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду не дають чітких орієнтирів судам нижчих інстанцій та відповідно створюють не чітку, змінну та непослідовну практику, що не відповідає засаді справедливості. На підставі аналізу судової практики видається неоднозначною позиція щодо законності проведення під час обшуку одночасного дослідження інформації з вилученого телефону, оскільки обшук це вилучення доказів, а не вилучення інформації з цих доказів у процесі вилучення останніх, їх дослідження - це окрема стадія, яка здійснюється після обшуку, а не під час обшуку. Така практика є зловживання процесуальними правами у ході проведення органом досудового розслідування слідчої (розшукової) дії, що тягне за собою визнання одержаних у такий спосіб доказів «плодами отруйного дерева». Позиція касаційної інстанції, відповідно до якої часткова відсутність запису ходу НС(Р)Д контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки не вказує на недопустимість відомостей, отриманих у ході її проведення. Очевидно, що таке твердження як «часткова відсутність запису» є недопустимим у кримінально-процесуальному аспекті, оскільки постає слушне запитання щодо критеріїв, які будуть покладатися в основу того, яка частковість не породжує недопустимість доказу, а яка породжує, що відповідно вирішить долю особи. Впровадження у правозастосовну практику судового прецеденту сприятиме єдності судової практики, якості правосуддя, підвищенню довіри громадян до судової влади, прогнозованості захисту порушених прав тощо. Високий рівень професійної підготовки суддів, їх обізнаність щодо міжнародних стандартів забезпечення дотримання прав людини дає всі підстави для появи національних прецедентів у якості критеріїв правосуддя, що не виключає поглибленої аргументації посиланням на практику ЄСПЛ.

The article examines the importance of implementing judicial precedent as a new tool in the justice system of Ukraine, defends the position regarding Ukraine’s promising step towards European integration by modernizing the judicial system, creating stable and reliable practice through the implementation of domestic judicial precedent. The position regarding the importance of decisions of the European Court of Human Rights is being reviewed. It is argued that the positions of the Criminal Court of Cassation as part of the Supreme Court do not provide clear guidelines for lower courts and, accordingly, create an unclear, variable and inconsistent practice that does not meet the principle of justice. Based on the analysis of judicial practice, there seems to be an ambiguous position regarding the legality of conducting a simultaneous study of information from a seized phone during a search, since a search is the extraction of evidence, and not the extraction of information from this evidence in the process of extracting the latter, their research is a separate stage that is carried out after the search , and not during the search. This practice is an abuse of procedural rights in the course of conducting investigative (search) action by the pretrial investigation body, which entails the recognition of evidence obtained in this way as «fruits of a poisonous tree.» The position of the cassation instance, according to which the partial absence of a record of the progress of the NS(R)D control over the commission of a crime in the form of operational procurement does not indicate the inadmissibility of the information obtained during its implementation. It is obvious that such a statement as «partial lack of record» is inadmissible in the criminal procedural aspect, since a valid question arises regarding the criteria that will be the basis of which partiality does not give rise to the inadmissibility of the evidence, and which gives rise, which will decide the fate of the person accordingly. The implementation of judicial precedent in law enforcement practice will contribute to the unity of judicial practice, the quality of justice, increasing the trust of citizens in the judiciary, the predictability of the protection of violated rights, etc. The high level of professional training of judges, their awareness of international standards for ensuring compliance with human rights provides all the grounds for the emergence of national precedents as criteria of justice, which does not exclude in-depth argumentation with reference to the practice of the ECtHR.