Європейські регіональні засоби протидії кібертероризму

Abstract

У роботі досліджуються європейські регіональні засоби протидії кібертероризму, зокрема правові, інституційні та операційні механізми, розроблені в межах Європейського Союзу для забезпечення кібербезпеки. Кібертероризм, як новітня форма тероризму, представляє серйозну загрозу не лише національній безпеці, а й стабільності міжнародних відносин. Використання технологій для здійснення терористичних актів та маніпулювання інформацією в глобальному просторі вимагає комплексного підходу до запобігання, виявлення та нейтралізації кіберзагроз. Аналізуються основні правові акти та стратегії, що регулюють кібербезпеку в Європейському Союзі, зокрема Регламент (ЄС) 2019/881 (Cybersecurity Act), Директива (ЄС) 2022/2555 (NIS 2), а також рішення Ради ЄС щодо боротьби з кібертероризмом. Окрему увагу приділено діяльності Європейського агентства з кібербезпеки (ENISA) та механізмам міжнародної співпраці, зокрема в рамках Будапештської конвенції та з іншими регіональними організаціями, такими як НАТО та ООН. Робота також розглядає співпрацю між державними та приватними структурами у сфері кібербезпеки, роль технологій (штучного інтелекту, великих даних, блокчейну) у боротьбі з кібертероризмом, а також виклики, що виникають внаслідок правових, технічних і політичних обмежень у цій сфері. Особливу увагу звернуто на потребу вдосконалення національних і міжнародних механізмів реагування на кіберзагрози, включаючи розвиток кадрового потенціалу та підвищення рівня обміну інформацією серед країн ЄС. Завданням роботи є також визначення ключових проблем, що виникають у процесі реалізації європейських ініціатив у сфері кібербезпеки, та надання рекомендацій щодо покращення регіональних і глобальних засобів протидії кібертероризму, враховуючи постійно змінювані технологічні та геополітичні умови. Робота підкреслює важливість інтегрованих і скоординованих зусиль для забезпечення ефективної протидії кібертероризму в Європі.

This paper examines European regional measures for countering cyberterrorism, focusing on the legal, institutional, and operational mechanisms developed within the European Union to ensure cybersecurity. Cyberterrorism, as a modern form of terrorism, represents a serious threat not only to national security but also to the stability of international relations. The use of technology for conducting terrorist acts and manipulating information in the global space requires a comprehensive approach to the prevention, detection, and neutralization of cyber threats. The paper analyzes key legal acts and strategies regulating cybersecurity in the European Union, particularly Regulation (EU) 2019/881 (Cybersecurity Act), Directive (EU) 2022/2555 (NIS 2), and the EU Council's decisions on combating cyberterrorism. Special attention is given to the activities of the European Union Agency for Cybersecurity (ENISA) and mechanisms for international cooperation, notably under the Budapest Convention and with other regional organizations such as NATO and the UN. The study also addresses the collaboration between public and private entities in cybersecurity, the role of technologies (artificial intelligence, big data, blockchain) in countering cyberterrorism, as well as the challenges arising from legal, technical, and political constraints in this area. Particular emphasis is placed on the need to improve national and international response mechanisms to cyber threats, including the development of human resources and enhanced information sharing among EU member states. The objective of this paper is also to identify key issues arising in the implementation of European cybersecurity initiatives and provide recommendations for improving regional and global measures to counter cyberterrorism, considering constantly evolving technological and geopolitical conditions. The paper underscores the importance of integrated and coordinated efforts for effective counteraction to cyberterrorism in Europe.