Роль дипломатії Республіки Ірландія у врегулюванні конфлікту в Північній Ірландії та її трансформація в умовах викликів Брекзіту

Abstract

У статті аналізується роль і внесок ірландської дипломатії в мирний процес у Північній Ірландії за тридцятирічний період з 1968 р., коли ситуація в регіоні стала нагальною міжнародною проблемою, до ухвалення Угоди Страсної п’ятниці у 1998 р., що консолідувала елементи врегулювання конфлікту, включно з новими способами розв’язання старих суперечок. Розглядаються нові виклики мирному процесу та основним положенням Угоди Страсної п’ятниці 1998 р. у період після виходу Великобританії зі складу ЄС – Брекзіту, зокрема питання суверенітету, що трансформується. Вивчаються різні аспекти участі ірландського уряду, включно з його основною політикою, роллю політичних лідерів, партій, державних службовців і дипломатів, для того, щоб пояснити, як уряд Республіки Ірландія сприяв врегулюванню північноірландського конфлікту. Доведено, що уряд Ірландської Республіки відіграв ключову роль у врегулюванні конфлікту в Північній Ірландії, згодом змінивши свій підхід від початкових спроб інтернаціоналізації мирного процесу до активної участі в мирних переговорах. Ця трансформація ознаменувалася важливими подіями, зокрема підписанням Англо-ірландської угоди 1985 р. та Угодою Страсної п’ятниці 1998 р., що сприяли розширенню діалогу та співпраці з різними політичними угрупованнями в Північній Ірландії. В Угоді Страсної п’ятниці, було передбачено заходи для врегулювання конфлікту і запропоновано нові підходи до вирішення давніх розбіжностей. Акцентовано, що дипломати Республіки Ірландія зосередилися на зміцненні двосторонніх відносин із Великою Британією та створенні умов для роботи в Північній Ірландії. Ірландська дипломатія прагнула співпраці з Великою Британією в розробці процесу стабілізації ситуації в Північній Ірландії. Аргументовано, що у зв’язку з Брекзітом виникають серйозні питання щодо довговічності та ефективності Угоди Страсної п’ятниці 1998 р. в умовах трансформації суверенітету, що, як видається, суперечить основоположним принципам, закріпленим у мирній угоді щодо Північної Ірландії. Реконфігурація британського порядку, яку зумовив Брекзіт, суперечить «постсуверенному» політичному врегулюванню конфлікту в Північній Ірландії. Брекзіт послужив поштовхом до раніше прихованих дебатів і дискусій у Північній Ірландії щодо довгострокової життєздатності мирної Угоди Страсної п’ятниці 1998 р. і перспектив майбутніх конституційних змін.

The article analyses the role and contribution of Irish diplomacy to the peace process in Northern Ireland over the thirtyyear period from 1968, when the situation in the region became an urgent international issue, to the adoption of the Good Friday Agreement in 1998, which consolidated elements of conflict resolution, including new ways of resolving old disputes. New challenges to the peace process and the main provisions of the 1998 Good Friday Agreement in the period after the UK’s withdrawal from the EU – Brexit – are considered, in particular the issue of transforming sovereignty. The article examines various aspects of the Irish government’s involvement, including its main policies, the role of political leaders, parties, civil servants and diplomats, in order to explain how the government of the Republic of Ireland contributed to the settlement of the Northern Ireland conflict. It is proved that the government of the Republic of Ireland played a key role in the resolution of the conflict in Northern Ireland, subsequently changing its approach from initial attempts to internationalise the peace process to active participation in the peace negotiations. This transformation was marked by important events, including the signing of the Anglo-Irish Agreement in 1985 and the Good Friday Agreement in 1998, which facilitated greater dialogue and cooperation with various political groups in Northern Ireland. The Good Friday Agreement provided for measures to resolve the conflict and proposed new approaches to resolving long-standing differences. It was emphasised that the diplomats of the Republic of Ireland focused on strengthening bilateral relations with the UK and creating conditions for work in Northern Ireland. Irish diplomacy sought cooperation with the UK in developing a process to stabilise the situation in Northern Ireland. It is argued that Brexit raises serious questions about the durability and effectiveness of the 1998 Good Friday Agreement in the context of the transformation of sovereignty, which seems to contradict the fundamental principles enshrined in the Northern Ireland Peace Agreement. The reconfiguration of the British order brought about by Brexit is at odds with a ‘post-sovereign’ political settlement of the conflict in Northern Ireland. Brexit has triggered previously latent debates and discussions in Northern Ireland about the long-term viability of the 1998 Good Friday Agreement and the prospects for future constitutional change.