Діяльність Михайла Новакoвського в товаристві «Просвіта» на Закарпатті на початку двадцятих років ХХ ст.

Abstract

У статті висвітлено діяльність українського громадсько-політичного діяча і правознавця Михайла Новаковського (Новаківського) в товаристві «Просвіта» на Закарпатті на початку двадцятих років ХХ ст. У першій половині 1920 р. М. Новаковський, який до того був активним учасником національно-визвольних змагань українців, поселився в Ужгороді. На Закарпатті, яке тоді перебувало в складі Чехословацької Республіки, М. Новаковський долучився до створення культурно-освітнього товариства «Просвіта». На установчих зборах «Просвіти» він виступив з ініціативою заснувати в краї Національний музей, а відтак був обраний заступником голови музейної та бібліотечної комісії. На початку 20-х років товариство «Просвіта» активно виступало за збереження багатої колекції старожитностей Тиводара Легоцького, яка знаходилася в Мукачеві і була під загрозою вивезення за межі краю. У цій справі просвітяни передали представникам чехословацької цивільної адміністрації три меморандуми, два з яких підготував особисто М. Новаковський. Завдяки наполегливій позиції членів «Просвіти» й безпосередньо М. Новаковського зібрані Т. Легоцьким скарби вдалося врятувати, вони послужили основою для створення в Мукачеві музею.

The article highlights the activities of the Ukrainian social and political figure and lawyer Mykhailo Novakovskyi in the «Prosvita» society in Transcarpathia at the beginning of the 1920s. In the first half of 1920, M. Novakovskyi, who had previously been an active participant in the national liberation struggle of Ukrainians, settled in Uzhorod. In Transcarpathia, which was then a part of the Czechoslovak Republic, M. Novakovskyi joined the origination of the cultural and educational society «Prosvita». At the constituent meeting of «Prosvita», he took the initiative to establish the National Museum in the region, and so was elected deputy head of the museum and library commission. In the early 1920s, the «Prosvita» society actively advocated for the preservation of Tyvodar Lehotskyi’s rich collection of antiquities, which was located in Mukachevo and was under threat of being taken out of the region. In that case, members of the «Prosvita» society handed over three memoranda to the representatives of the Czechoslovak civil administration, two of which were personally prepared by M. Novakovskyi. Thanks to the persistent position of the members of «Prosvita» and directly M. Novakovskyi, they managed to save the treasures collected by T. Lehotskyi, which served as the basis for the creation of the museum in Mukachevo.

Článek zkoumá činnost ukrajinského občanského a politického aktivisty a právníka Mychajla Novakovského ve společnosti „Prosvita“ na Zakarpatí počátkem 20. let 20. století. Studium působení M. Novakovského v meziválečném období je aktuální, neboť jeho dvacetiletému pobytu v nucené emigraci nejsou v historiografii věnovány žádné studie. Naším cílem je proto vysledovat počáteční období vlastenecké práce M. Novakovského na Zakarpatí, které bylo tehdy součástí demokratické Československé republiky. Studie byla zpracována na základě analýzy materiálů Státního archivu Zakarpatské oblasti a zveřejněných zápisů z jednání vedení společnosti „Prosvita“. Je doloženo, že M. Novakovskyj, jenž patřil k aktivním účastníkům národně-osvobozeneckého boje Ukrajiny a zapojil se do vzniku a rozvoje kulturně-vzdělávací společnosti „Prosvita“, se v Užhorodu usadil v první polovině roku 1920. Na ustavující schůzi „Prosvity“ se ujal iniciativy ke zřízení Národního muzea v kraji a byl zvolen místopředsedou muzejní a knihovnické komise. Počátkem 20. let se společnost „Prosvita“ aktivně zasazovala o zachování bohaté sbírky starožitností Tyvodara Lehockého, která se nacházela v Mukačevu a hrozilo, že bude z regionu vyvezena. Ohledně této věci členové „Prosvity“ předali představitelům československé civilní správy tři memoranda, z nichž dvě osobně připravil M. Novakovskyj. Díky vytrvalému postoji členů „Prosvity“ i samotného M. Novakovského se podařilo zachránit poklady shromážděné T. Lehockým, které pak posloužily jako základ pro vznik muzea v Mukačevu. Perspektivním směrem bádání je studium další účasti M. Novakovského ve společenském životě zakarpatských Ukrajinců a také jeho působení v Podkarpatské bance.