Фінансування виборчих процедур та партій. Приховані небезпеки для демократичних процесів у сфері політичного фінансування

Abstract

У статті досліджуються підходи до процес регулювання політичних фінансів, який у Європі почався ще до Другої світової війни, коли політичним партіям в багатьох країнах надавалася непряма фінансова підтримка у вигляді безкоштовного часу для мовлення на радіо, знижок на поштові тарифи або податкових пільг на партійні внески. Після війни багато європейських країн почали створювати розвинену правову базу для управління фінансами політичних партій і кандидатів. Зазвичай ці правила вводилися разом з рішенням про надання політичним партіям прямого державного фінансування. Введення державного фінансування та регулювання політичного фінансування позначило зміну концепції політичних партій і їхньої ролі в суспільстві: від приватних і добровільних асоціацій до комунальних підприємств. Ця концепція виправдовувала не лише зростаючі рівні державного фінансування партій, а й управління ними через публічне право. Проте законодавча діяльність щодо політичних фінансів завжди супроводжувалася певними конфліктами інтересів. Оскільки фінансові ресурси є одним із ключових чинників для політичних партій, які відіграють центральну роль у сучасній демократії, вони мають значний вплив на демократичний процес. Для ефективного функціонування партії повинні підтримувати свою організаційну структуру, наймати персонал, проводити виборчі кампанії та взаємодіяти з виборцями. Виконання цих завдань потребує відповідного фінансування. Водночас гроші можуть викривлювати політичний процес, тому важливо, щоб їхня роль у політиці була належним чином врегульована на законодавчому рівні. У більшості європейських країн упродовж останніх двадцяти років було прийнято закони, що регулюють фінансування партій. Часто ці реформи ставали реакцією на неправомірного впливу фінансів на ухвалення політичних рішень. Якщо ж виборчий механізм не відповідає вимогам та внутрішнім реаліям країни, це може призвести як до надмірних бюджетних витрат на власне виборчий процес, так і до розірвання суспільного договору на лінії «влада-суспільство» за результатами виборчого процесу або у період різких змін векторів внутрішньої та зовнішньої політики у пост-виборчий період. Разом з тим, фінансові витрати та організаційна складність конкретної виборчої системи залежать від історичного розвитку держави, її поточного стану, наявного досвіду та ресурсної бази. Проте, такий різноманітний досвід країн Європи можливо розглядати як простір для підготовки теоретичних напрацювань, впровадження яких може забезпечити політичну стабільність і сприяти зміцненню демократії.

The article examines approaches to the process of regulating political finance, which began in Europe even before World War II, when political parties in many countries received indirect financial support in the form of free airtime on radio, discounts on postal tariffs, and tax benefits on party contributions. After the war, many European nations started developing a comprehensive legal framework to manage the finances of political parties and candidates. These regulations were often introduced alongside decisions to provide direct public funding to political parties. The introduction of state financing and the regulation of political funding marked a shift in the perception of political parties and their role in society – from private and voluntary associations to public institutions. This shift justified not only the increasing levels of state funding for parties but also their governance through public law. However, legislative efforts in the sphere of political finance have always been accompanied by conflicts of interest. Since financial resources are a key factor for political parties, which play a central role in modern democracy, they significantly influence democratic processes. To function effectively, parties must maintain organizational structures, hire personnel, conduct election campaigns, and engage with voters. Performing these tasks requires adequate funding. At the same time, money can distort political processes, making it essential to properly regulate its role in politics through legislation. Over the past two decades, most European countries have enacted laws governing party financing, often in response to undue financial influence on political decision-making. If an electoral system does not align with the internal realities and needs of a country, it can lead to excessive budgetary expenditures on the election process and even erode the social contract between the government and society following elections. This is especially relevant during periods of sharp shifts in domestic and foreign policy directions in the post-election period. At the same time, the financial and organizational complexity of a particular electoral system depends on the historical development of the state, its current situation, existing experience, and available resources. However, the diverse experience of European countries can serve as a foundation for developing theoretical approaches, the implementation of which can ensure political stability and strengthen democracy.