Децентралізація як чинник впливу на організаційну структуру громадянського суспільства

Abstract

Констатовано, що децентралізація залишається одним із чинників впливу на організаційну структуру громадянського суспільства в Україні, який в умовах повномасштабної російсько-української війни демонструє трансформацію кількісних показників у якісні. Разом зі стабільним збільшенням кількості організацій громадянського суспільства (далі ОГС – авт.), зокрема й на місцевому рівні, розширюється спектр механізмів впливу громади (її активної частина) на якісні перетворення у соціально-економічній, політичній, гуманітарній сферах. Децентралізація надала більшої повноважності громадам, у тому числі, й у вимірі місцевих громадянських ініціатив. Встановлено, що компетенції ОГС на місцях зосереджені на адвокаційних кампаніях, створенні комунікаційних майданчиків для пошуку рішень у різних галузях тощо. Регіональними тенденціями розвитку громадянського суспільства обґрунтовано вважаємо поглиблення міжнародної суб’єктності неурядових організацій, мережування їхньої діяльності, розмиття меж так званої «регіональності» у контексті здійснюваних активностей, ресурсне підсилення компетенцій органів державної влади і місцевого самоврядування. Наголошено на наявності певних прогалин у взаємодії ОГС з органами місцевої влади та місцевого самоврядування (комунікації, громадський контроль, неефективність деяких інституційних форм громадянської участі, рівень політичної та правової культури). Виділено такі групи серед мешканців громад, як неініціативні, зацікавлені, ініціативні, проактивні, які відрізняються своєю залученістю до місцевої політики, масштабом власних ініціатив. Масштабування локальних громадянських суспільств, а по суті підвищення організаційної і функціональної спроможності активу громад, є запорукою формування територіальної ідентичності, а відтак – спільної відповідальності за добробут життєвого середовища громадян. Актуалізовано потребу набуття громадянським суспільством значення одного з найважливіших ендогенних механізмів територіального розвитку та розвитку місцевої демократії, що також відповідає загальноєвропейським тенденціям.

It is stated that decentralization remains one of the factors influencing the organizational structure of civil society in Ukraine, which, in the context of the full-scale Russian-Ukrainian war, demonstrates the transformation of quantitative indicators into qualitative ones. Along with the steady increase in the number of civil society organizations, including at the local level, the range of mechanisms for influencing the community (its active part) on qualitative transformations in the socio-economic, political, and humanitarian spheres is expanding. Decentralization has empowered communities, including in terms of local civic initiatives. It has been established that the competencies of local civil society organizations are focused on advocacy campaigns, creation of communication platforms for finding solutions in various directions. Regional trends in the development of civil society are justifiably considered to be the deepening of the international subjectivity of non-governmental organizations, networking of their activities, blurring the boundaries of the so-called «regionalism» in the context of the activities carried out, and resource strengthening of the competencies of state and local authorities. It was emphasized that there are certain gaps in the interaction of CSOs with local authorities and local selfgovernment (communications, public control, inefficiency of some institutional forms of civic participation, level of political and legal culture). The following groups among community residents have been identified: non-initiative, interested, enterprising and proactive, which differ in their involvement in local politics and the scale of their own initiatives. The scaling up of local civil societies, and in fact the increase in the organizational and functional capacity of community assets, is a key to the formation of territorial identity and, consequently, shared responsibility for the well-being of the citizens' living environment. The need for civil society to acquire the importance of one of the most important endogenous mechanisms of territorial development and the development of local democracy, which also corresponds to pan-European trends, is highlighted.