Експансіоністська політика Росії на пострадянському просторі: історико-політичне підґрунтя

Abstract

У статті автор досліджує причини і сутність експансіоністського зовнішньополітичного курсу Росії як державного утворення імперського типу. Аналіз витоків, змісту, інструментарію і наслідків реалізації зовнішньополітичної стратегії Московії-Росії у ХІІІ–ХІХ століттях допроваджує дослідника до науково об’єктивних висновків про політику імперської експансії, що її засновники Московії-Росії запозичили у ханів Золотої Орди. Автор переконаний в тому, що сформульована у другій половині ХVІІІ століття зовнішньополітична стратегія Російської імперії ставила за мету досягнення світового панування. Ця стратегія залишалась незмінною для всіх російських державних утворень: Російської імперії, Радянського Союзу і Російської Федерації. Колапс Росії і СРСР у ХХ столітті показав: щойно припиняється розширення російської території за рахунок зовнішніх завоювань, імперія стагнує, зазнає військових поразок, що спричиняють хаос в економічній системі, і, як наслідок, – розпадається. Втім, попри те, що у 1917–1918 і 1991 роках російські імперські проекти зазнали краху, обидва рази вони продемонстрували здатність до відновлення. Причиною незавершеності демонтажу російських імперських утворень автор вважає нездатність російського суспільства стати на шлях стійкого демократичного розвитку і небажання колективного Заходу прискорити занепад Росії як імперського проекту. Чому російська імперія все ще жива? Передусім через небажання Заходу займатися облаштуванням кількох десятків уламків найбільшої за територією держави світу, якою наразі залишається РФ. Тому й воліють на Заході «утихомирювати» Росію можливими територіальними поступками в рамках так званої Realpolitik. У зв’язку з чим автор застерігає західних політиків від повторення помилок минулого, натомість пропонує докласти спільних з Україною зусиль до завершення демонтажу російської імперії.

In the article, the author explores the reasons and essence of the expansionist foreign policy of Russia as a state formation of the imperial type. An analysis of the origins, content, tools and consequences of the implementation of the foreign policy strategy of Muscovy-Russia in the 13th – 19th centuries leads the researcher to scientifically objective conclusions about the policy of imperial expansion, which the founders of Muscovy-Russia borrowed from the khans of the Golden Horde. The author is convinced that the foreign policy strategy of the Russian Empire, formulated in the second half of the 18th century, aimed to achieve world domination. This strategy remained unchanged for all Russian state formations: the Russian Empire, the Soviet Union and the Russian Federation. The collapse of Russia and the USSR in the 20th century showed: as soon as the expansion of Russian territory through external conquests stops, the empire stagnates, suffers military defeats that cause chaos in the economic system, and, as a result, disintegrates. However, despite the fact that in 1917-1918 and 1991, Russian imperial projects collapsed, both times they demonstrated the ability to recover. The author believes that the reason for the incomplete dismantling of Russian imperial formations is the inability of Russian society to embark on the path of sustainable democratic development and the reluctance of the collective West to accelerate the decline of Russia as an imperial project. Why is the Russian empire still alive? First of all, because of the reluctance of the West to engage in the arrangement of several dozen fragments of the largest state in the world by territory, which currently remains the Russian Federation. That is why the West prefers to “pacify” Russia with possible territorial concessions within the framework of the so-called Realpolitik. In this regard, the author warns Western politicians against repeating the mistakes of the past, and instead suggests making joint efforts with Ukraine to complete the dismantling of the Russian empire