Китайська Народна Республіка у регіональних системах забезпечення міжнародної безпеки: нормативно-правове забезпечення

Abstract

Китайська Народна Республіка є на сьогодні провідним актором системи міжнародних відносин. Маючи великий потенціал вона активно бере участь і у міжнародному безпековому співробітництві. У контексті вирішення завдань нашої держави у безпековій сфері актуальним є проведення ретроспективного аналізу нормативно-правових підвалин регіонального співробітництва Китаю у безпековій сфері. Джерельною базою представленого дослідження стали законодавчі акти Китайської Народної Республіки у сфері забезпечення національної безпеки та ті документи, що окреслюють сучасну зовнішньополітичну доктрину держави. Також у статті подано спробу проведення ретроспективного аналізу безпекового співробітництва Китайської Народної Республіки на сучасному етапі. Окреслено основні напрямки співробітництва та інтереси КНР у безпековій сфері на регіональному рівні. Державні органи Китаю прагнуть повною мірою забезпечити захист держави та громадян від сучасних загроз (внутрішніх і зовнішніх), використовуючи найбільш ефективні механізми захисту, вдосконалюючи законодавство в галузі забезпечення національної безпеки. У сфері розвитку безпекового співробітництва у регіоні Китай намагається ініціювати обговорення актуальних питань регіональної безпеки як на двосторонньому так і на багатосторонньому рівнях. З 2013 р. було реалізовано цілу низку кроків щодо розвитку співробітництва у сфері безпеки які були визнані ефективними.Стратегічна мета КНР полягає в тому, щоб створити нову систему регіональної безпеки (виключно азійську), орієнтовану на проблеми внутрішньої безпеки, засновану на китайській економічній могутності. Ці цілі не є новими, але Сі Цзіньпін більш активно зосередився на тому, як реалізувати та інституціоналізувати своє бачення регіональної системи міжнародної безпеки. Стратегія Китаю щодо формування нової регіональної системи безпеки на сьогодні знаходиться у процесі реалізації, і ще зарано говорити про її остаточні політичні результати та наслідки для системи регіональних міжнародних відносин.

The People’s Republic of China is currently a leading actor in the system of international relations. Having great potential, it actively participates in international security cooperation. In the context of solving the tasks of our state in the security sphere, it is relevant to carry out a retrospective analysis of the regulatory and legal foundations of China’s regional cooperation in the security sphere. The source base of the presented research was the legislative acts of the People’s Republic of China in the field of ensuring national security and those documents outlining the modern foreign policy doctrine of the state. The article also presents an attempt to conduct a retrospective analysis of the security cooperation of the People’s Republic of China at the current stage. The main directions of cooperation and the interests of the PRC in the security sphere at the regional level are outlined. China’s public authorities strive to fully protect the state and citizens from modern threats (internal and external), using the most effective protection mechanisms, adopting and improving legislation in the field of national security. In the field of development of security cooperation in the region, China is trying to initiate discussions on topical issues of regional security both at the bilateral and multilateral levels. Since 2013, a number of steps have been implemented to develop cooperation in the field of security, which have been recognized as effective.The PRC’s strategic goal is to create a new regional security system (exclusively Asian), free of alliances, mostly focused on internal security issues, based on Chinese economic power. These goals are not new, but Xi Jinping has increasingly focused on how to implement and institutionalize his vision of a regional international security system. China’s strategy for the formation of a new regional security network is currently in the process of implementation, and it is too early to talk about its final political results and consequences for the system of regional international relations.