Transformation of business management models in a transition economy: maintaining competitiveness and innovation

Abstract

The article summarizes the directions of transformation of enterprise management models in the conditions of a transitional economy, taking into account the need to maintain competitiveness and introduce innovations. Attention is focused on the fact that the difficult political and economic situation and the outbreak of a full-scale war on the territory of our country significantly change the vision of the enterprise development management system. It is noted that among the reasons for the transformation of the economic system, the need for methods of coordinating the economy and its deformation, the presence of significant contradictions in the economic system and the development of global intersystem relations are highlighted. Two forms of the transitional economy are substantiated: revolutionary and reformist. The first occurs as a result of natural shocks, the result of which is the complete destruction of the old system, therefore there is a need for a special transitional period to create elements of a radically new economic system. The second form of a transitional economic system is associated with the transition of post-socialist countries to a market economic system, therefore it is relatively new and has specific features, namely a targeted orientation and a process consciously initiated by the state and society. It is concluded that the transitional economy can be characterized as a temporary state, which it is desirable to quickly pass, overcome the negative consequences and direct all efforts to build a balanced economy, oriented towards effective functioning and sustainable growth. In this regard, it is emphasized that the modern transformation process, the dynamic development of the economic environment, increased activity in the international arena and other factors determine the appropriate reaction from enterprises. Accordingly, in the conditions of a rapidly changing transitional economy, the latter are forced to adapt their management models to meet new challenges and conditions of market uncertainty, instability, as well as frequent changes in the regulatory framework. The directions of transformation of established enterprise management models are summarized, which should take into account the peculiarities of the transitional period, modern principles of digital transformation and innovative growth, foresee the forecasting of possible associated problems and risks, develop proposals and solutions to minimize negative consequences and determine ways to strengthen the overall performance of the enterprise and direct efforts to improve its competitiveness. It is noted that today enterprises often switch to decentralized management, which allows for prompt decision-making at the department and team level. In addition, there is active digitalization of processes, which increases productivity, reduces costs and allows for the automation of management functions; the transitional economy is characterized by a high degree of risk (economic, political, currency, etc.). Therefore, management models should be more focused on the analysis, management and minimization of risks. It is emphasized that in conditions of rapid change and high competition, human capital becomes one of the most important assets of an enterprise, which determines its innovative potential and competitiveness. This approach allows enterprises not only to increase productivity, but also to form a favorable corporate culture, retain talented employees and promote their professional growth. The results of the research concluded that the transformation of enterprise management models in a transitional economy is a forced and necessary process for adapting to market instability, uncertainty and new economic challenges. Modern management models allow enterprises to remain competitive, focusing on innovation, customer-centricity, flexibility, integration into global markets and sustainable development.

У статті узагальнено напрями трансформації моделей управління підприємствами в умовах транзитивної економіки з урахуванням необхідності збереження конкурентоспроможності та впровадження інновацій. Акцентовано увагу на тому, що складна політико-економічна ситуація та розгортання повномасштабної війни на території нашої країни суттєво змінюють бачення щодо системи управління розвитком підприємства. Зазначено, що серед причин трансформації економічної системи виділяють необхідність в способах координації економіки та її деформацію, наявність суттєвих протирічь в економічній системі та розвиток глобальних міжсистемних відносин. Обґрунтовано дві форми транзитивної економіки: революційну та реформістську. Перша відбувається внаслідок стихійних шокових потрясінь, результатом яких є повне знищення старої системи, тому виникає необхідність особливого транзитивного періоду для створення елементів кардинально нової економічної системи. Друга форма транзитивної економічної системи пов’язана з переходом постсоціалістичних країн до ринкової економічної системи, тому є відносно новою та відрізняється специфічними особливостями, а саме цільовою спрямованістю та свідомо ініційованим державою та суспільством процесом. Зроблено висновок про те, транзитивну економіку можна характеризувати як тимчасовий стан, який бажано швидко пройти, подолати негативні наслідки й спрямувати усі зусилля на побудову рівноважної економіки, що зорієнтована на ефективне функціонування та стале зростання. У зв’язку із цим наголошується, що сучасний трансформаційний процес, динамічний розвиток економічного середовища, зростання активності на міжнародній арені та інші фактори обумовлюють відповідну реакцію з боку підприємств. Відповідно в умовах швидко плинної транзитивної економіки останні змушені адаптувати свої моделі управління, щоб відповідати новим викликам та умовам ринкової невизначеності, нестабільності, а також частим змінам нормативно-законодавчої бази. Узагальнено напрями трансформації усталених моделей управління підприємством, що мають враховувати особливості транзитивного періоду, сучасні принципи цифрової трансформації та інноваційного зростання, передбачати прогнозування ймовірних супутніх проблем та ризиків, розробляти пропозиції та рішення щодо мінімізації негативних наслідків та визначати шляхи посилення загального результату діяльності підприємства та спрямовувати зусилля на покращення рівня його конкурентоспроможності. Зауважено, що сьогодні підприємства часто переходять до децентралізованого управління, що дає змогу оперативно приймати рішення на рівні відділів і команд. Крім того, відбувається активна цифровізація процесів, що підвищує продуктивність, знижує витрати і дозволяє автоматизувати управлінські функції; транзитивна економіка характеризується високим ступенем ризику (економічного, політичного, валютного тощо). Тому управлінські моделі повинні бути більш зосередженими на аналізі, управлінні та мінімізації ризиків. Підкреслено, що в умовах швидких змін та високої конкуренції людський капітал стає одним із найважливіших активів підприємства, що визначає його інноваційний потенціал і конкурентоспроможність. Такий підхід дозволяє підприємствам не тільки підвищити продуктивність, але й сформувати сприятливу корпоративну культуру, зберегти талановитих працівників та сприяти їхньому професійному зростанню. За результатами досліджень зроблено висновок про те, що трансформація моделей управління підприємством в умовах транзитивної економіки – це вимушений і необхідний процес для адаптації до умов ринкової нестабільності, невизначеності та нових економічних викликів. Сучасні моделі управління дозволяють підприємствам залишатися конкурентоспроможними, орієнтуючись на інновації, клієнто-центричність, гнучкість, інтеграцію в глобальні ринки та сталий розвиток.