Українсько-німецькі відносини у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України

Abstract

Розпад Радянського Союзу та поява на міжнародній арені нових незалежних країн зумовили необхідність концептуальних змін у зовнішньополітичній стратегії ФРН щодо Центрально-Східної Європи загалом і України зокрема. У статті проаналізовано еволюцію українсько-німецьких відносин під час канцлерства Ангели Меркель, коли двостороння взаємодія була особливо динамічною. На початку свого урядування Україна розглядалась Ангелою Меркель винятково у контексті взаємодії з Російською Федерацією, яка була для Німеччини основним економічним партнером. Водночас повноправне членство України у Європейському Союзі розглядалось німецьким керівництвом як передчасний крок. Російська анексія Кримського півострова у 2014 році та агресія на Сході України поклали початок розвіюванню німецьких ілюзій щодо взаємодії з РФ. Підтримка сепаратистів на Донбасі значно погіршила німецько-російські відносини та водночас трансформувала співпрацю ФРН з Україною. З початку російсько-українського конфлікту канцлерка Ангела Меркель зайняла принципову позицію щодо агресії РФ, прагнучи вирішити конфлікт на Сході України, відновити стабільність у регіоні та сприяти українським євроінтеграційним прагненням. Українська криза відіграла основну роль у посиленні міжнародного значення ФРН, зокрема зробила її лідером на європейській політичній арені, перетворивши на «середню силу», яка послідовно захищає Україну.

The dissolution of the Soviet Union and the emergence of new independent countries in the international arena necessitated conceptual changes in Germany’s foreign policy strategy for Central and Eastern Europe in general and Ukraine in particular. Eff ective cooperation with CEE countries is one of the priorities of German diplomatic relations, as it views these countries as a kind of «junior partners», and a successful example of Germany’s Euro- and Euro-Atlantic integration strategy motivates the CEE region to take more active action on the path to European integration. For Ukraine, Germany is one of the key actors in the system of international relations, the «locomotive» of European organizations, on the position of which depends the further European and Euro-Atlantic integration of the Ukrainian state. The article analyzes the evolution of Ukrainian-German relations during Angela Merkel’s chancellery, when bilateral interaction was particularly dynamic. At the beginning of her rule, Ukraine was considered by Chancellor Merkel only in the context of cooperation with the Russian Federation, which was Germany’s main economic partner. Merkel’s position on fi nding a new formula for German-Ukrainian cooperation within the EU was limited to the European Neighborhood Policy and the Eastern Partnership. At the same time, Ukraine’s full membership in the European Union was seen by the German leadership as a hasty step. Russia’s annexation of the Crimea in 2014 and the aggression in eastern Ukraine began to dispel German illusions about cooperation with Russia. Support for the separatists in the Donbas has signifi cantly worsened German-Russian relations and at the same time transformed Germany’s cooperation with Ukraine. From the very beginning of the Russian-Ukrainian confl ict, Chancellor Angela Merkel has taken a principled position on Russia’s aggression, seeking to resolve the confl ict in eastern Ukraine, restore stability in the region and promote Ukraine’s European integration aspirations. The Ukrainian crisis has played a key role in strengthening Germany’s international importance, in particular, making it a leader in the European political arena, turning it into a «middle power» that has consistently defended Ukraine.