Проблемні питання міжнародно-правового регулювання використання, відтворення й охорони об’єктів рослинного світу, що знаходяться під особливою охороною

Abstract

Стаття присвячена дослідженню деяких аспектів питання міжнародно-правового регулювання використання, відтворення й охорони об’єктів рослинного світу, що знаходяться під особливою охороною. Адже нажаль, розширення сфери міжнародного екологічного права адекватно не відбивається на стані навколишнього середовища. Глобального характеру зараз набули проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару Землі, вирубки тропічних лісів, опустелювання, збереження мігруючих видів тварин, риб та птахів, транскордонного забруднення води й атмосферного повітря, стихійних природних лих, збереження біологічного різноманіття та природної спадщини людства, що безпосередньо впливає на флору. У високоякісному навколишньому середовищі, дбайливому використанні природних ресурсів і справедливому розподілі доходів у галузі природокористування зацікавлена кожна людина світу. Проте чинне міжнародне екологічне право не є достатньо досконалим засобом для розв’язання проблеми регулювання використання, відтворення й охорони об’єктів рослинного світу, що знаходяться під особливою охороною. Воно, зокрема, належним чином не систематизоване і не кодифіковане. Проаналізовано, що означену у статті проблему не вирішують чинні міжнародно-правові акти загального характеру – Стокгольмська декларація з навколишнього середовища, Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (1992 р.), Всесвітня хартія природи (1982 р.). Ці документи не мають обов’язкової юридичної сили і не є системоутворюючими для міжнародного екологічного права. Інші міжнародні еколого-правові акти не мають універсального характеру. Вони приймалися у різний час, різними суб’єктами і містять чимало прогалин. Нерідко документи мають декларативний характер, є суперечливими між собою і не базуються на сучасній міжнародно-правовій доктрині розвитку екологічного права.

The article is devoted to the study of some aspects of international legal regulation of the use, reproduction and protection of specially protected flora. Unfortunately, the expansion of the scope of international environmental law does not adequately reflect the state of the environment. The problems of climate change, the destruction of the Earth’s ozone layer, deforestation, desertification, conservation of migratory species of animals, fish and birds, transboundary water and air pollution, natural disasters, preservation of biodiversity and the natural heritage of mankind, which directly affect flora, have now become global. Everyone in the world is interested in a high-quality environment, careful use of natural resources and fair distribution of income from natural resources. However, the current international environmental law is not a sufficiently perfect tool to address the problem of regulating the use, reproduction and protection of specially protected plant species. In particular, it is not properly systematised and codified. The author analyses that the problem identified in the article is not solved by the existing international legal acts of a general nature - the Stockholm Declaration on the Environment, the Rio Declaration on Environment and Development (1992), and the World Charter for Nature (1982). These documents are not legally binding and are not systemically important for international environmental law. Other international environmental legal acts are not universal. They were adopted at different times, by different actors, and contain many gaps. Often, the documents are declarative, contradictory and not based on the modern international legal doctrine of environmental law development.