Організаційно-правові засади участі закладів вищої освіти України у реалізації антикорупційної політики держави

Abstract

У статті розкрито організаційно-правові засади участі закладів вищої освіти України у реалізації антикорупційної політики держави. На основі аналізу чинних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів з питань протидії корупції в Україні, а також законодавства про освіту висвітлено правові можливості закладів вищої освіти в частині здійснення загальнодержавних заходів антикорупційної політики. Визначено, що заклади вищої освіти організують проведення освітньо-просвітницьких компаній антикорупційного змісту, здійснюють діяльність щодо забезпечення інтеграції антикорупційної тематики до змісту вищої освіти, проводять роботу з формування у здобувачів освіти ставлення нетерпимості до корупції у всіх її проявах, впроваджують власні форми діяльності задля культивування поваги до викривачів корупції, впроваджують заходи щодо викорінення корупційних ризиків у внутрішній діяльності закладів освіти та учасників освітнього процесу, запобігають конфлікту інтересів у сфері освіти і науки тощо. Запропоновано класифікацію заходів антикорупційної діяльності, які заклади вищої освіти ініціюють і здійснюють на локальному рівні. Зокрема, такі заходи залежно від особливостей предмету діяльності, об’єднано у кілька груп: заходи щодо створення і запровадження у навчальний процес спеціальних освітніх компонентів з питань антикорупційної діяльності і протидії корупції, організація спеціальних наукових досліджень найбільш актуальних проблем протидії корупції та участь у цільових грантових програмах з проблематики профілактики корупційних проявів, розробка, прийняття і введення у дію локальних нормативних актів з питань антикорупційної діяльності, запровадження посади відповідальної особи з питань запобігання корупції, або створення спеціального підрозділу з питань антикорупційної діяльності. Обґрунтовано існуючи організаційно-правові проблеми забезпечення високого рівня ефективності участі закладів вищої освіти у реалізації антикорупційної політики держави. Зокрема, це юридична невизначеність критеріїв та методів оцінки ефективності участі закладів вищої освіти в антикорупційній політиці держави, недостатня юридична регламентація здійснення закладами вищої освіти превенційних антикорупційних заходів в академічному середовищі, відсутність алгоритмізації запровадження іноземного досвіду антикорупційної діяльності зарубіжних академій і університетів в національну практику. Обґрунтовано доцільність створення спеціальної інтернаціональної міжакадемічної платформи запозичення кращого іноземного досвіду антикорупційної діяльності серед учасників освітянських процесів.

The present paper reveals the organisational and legal framework for participation of higher education institutions of Ukraine in the implementation of the state’s anti-corruption policy. Based on the analysis of current legislative and subordinate legal acts on combating corruption in Ukraine, as well as legislation on education, the author highlights the legal capabilities of higher education institutions in terms of implementing national anti-corruption policy measures. It is determined that higher education institutions shall organise educational and awareness-raising campaigns with anti-corruption content, carry out activities to ensure the integration of anti-corruption topics into the content of higher education, work to form an attitude of intolerance to corruption in all its manifestations among students, introduce their own forms of activity to cultivate respect for corruption whistleblowers, implement measures to eradicate corruption risks in the internal activities of educational institutions and participants in the educational process, prevent conflicts of interest in the field of education and science, etc. The author proposes the classification of anti-corruption measures initiated and implemented by higher education institutions at the local level. In particular, such measures, depending on the specifics of the subject matter, are grouped into several groups: measures to create and introduce special educational components on anti-corruption into the educational process, organisation of special scientific research on the most pressing issues of anti-corruption and participation in targeted grant programmes on the prevention of corruption, development, adoption and implementation of local regulations on anti-corruption, introduction of a position of a responsible person for anti-corruption activities, and establishment of a special unit for anti-corruption activities.The author substantiates the existing organisational and legal problems of ensuring a high level of efficiency higher education institutions’ participation in the implementation of the state’s anti-corruption policy. In particular, these include legal uncertainty of the criteria and methods for assessing the effectiveness of higher education institutions’ participation in the state’s anti-corruption policy, insufficient legal regulation of preventive anti-corruption measures taken by higher education institutions in the academic environment, and the lack of algorithmisation of the introduction of foreign experience in anti-corruption activities of foreign academies and universities into national practice. The author substantiates the expediency of creating a special international inter-academic platform for borrowing the best foreign experience of anti-corruption activities among participants in educational processes.