Окремі питання щодо критеріїв правомірного обмеження принципу свободи

Abstract

Стаття присвячена дослідженню змісту та особливостей реалізації принципів та критеріїв обмеження свобод людини. Автор робить висновок, що принцип свободи має вивчатись через виміри: аксіологічний, теоретичний та прикладний. Перший передбачає максимальну абсолютизацію принципу свободи задля його подальшого розгортання у суспільних відносинах. Теоретичний вимір передбачає дослідження особливостей змісту, типів, ознак, природи свободи як правового принципу, що дозволяє краще його пізнати і більш гармонійно реалізувати у правовідносинах. Прикладний вимір передбачає вивчення проблем реалізації принципу свободи, ступені його присутності у різних галузях права, особливості його обмеження. У статті зазначається, що принцип пропорційності означає, що обмеження свободи може бути лише засобом, а не метою, свобода завжди є вищої цінністю для права і її обмеження як кінцева мета недопустимі, а лише як регулятивний засіб для забезпечення права і свобод, національної безпеки, охорони здоров’я, громадського порядку тощо. Принципу суспільного добробуту як критерій обмеження свободи є складнішим, адже мають місце дві доктрини: класичний лібералізм, який ставить свободу понад усе і обмеження втручання держави, і соціальний лібералізм, який наполягає на добробуті всіх, а тому більш активному втручання держави у економічне життя суспільства. Автор доходить висновку, що обмеження свободи має відповідати загальним суспільним інтересам в економічній, соціальній та політичній сферах.Автором наголошується, що обмеження принципу свободи є зменшенням його обсягу, але не звуження змісту. Обмежуючи свободу зміст її залишається незмінним, інакше вона втратить свою правову цінність. У статті наводиться авторське визначення обмеження принципу свободи як законного втручання з боку держави у можливості особи, що виражається у встановленні меж для можливої моделі поведінки на визначеній території, індивідуально або для визначених груп осіб. Автором наголошується, що одна з ключових проблем реалізації заходів обмеження свободи людини – це надмірність. Важливий суспільний інтерес дозволяє задля його досягнення обмежувати свободу, однак при цьому можуть постраждати інші інтереси та цінності. Тут мають діяти принципи мінімального можливого обмеження та пріоритетної суспільної цінності.

The article is devoted to the study of the content and peculiarities of implementation of the principles and criteria for limiting human freedoms. The author concludes that the principle of freedom should be studied through the following aspects: axiological, theoretical and practical. The first one involves maximum absolutisation of the principle of freedom for its further deployment in social relations. The theoretical dimension involves the study of the specifics of the content, types, features, and nature of freedom as a legal principle, which allows for a better understanding of it and its more harmonious implementation in legal relations. The practical dimension involves studying the problems of implementing the principle of freedom, the degree of its presence in various branches of law, and the specifics of its restrictions. The article notes that the principle of proportionality means that restriction of freedom can only be a means, not an aim, freedom is always the highest value for law and its restrictions as the ultimate goal are inadmissible, but only as a regulatory means to ensure rights and freedoms, national security, healthcare, public order, etc. The principle of public welfare as a criterion for restricting freedom is more complicated, since there are two doctrines: classical liberalism, which puts freedom above all else and limits state intervention, and social liberalism, which insists on the welfare of all and therefore more active state intervention in the economic life of society. The author concludes that restrictions on freedom must be in the general public interest in the economic, social and political spheres.The author notes that limitation of the principle of freedom is a reduction of its scope, but not a restriction of its content. By restricting freedom, its content remains unchanged, otherwise it will lose its legal value. The article provides the author’s definition of restriction of the principle of freedom as a lawful interference by the State with the capabilities of a person, which is expressed in setting limits for a possible model of behaviour in a certain territory, individually or for certain groups of persons. The author emphasises that one of the key problems with the implementation of measures restricting human freedom is excessiveness. An important public interest allows for the restriction of freedom to achieve it, but other interests and values may suffer. The principles of minimum possible restriction and priority social value should apply here.