Правовий статус та діяльність органів влади Української Народної Республіки в екзилі (кінець 1920 р. – 22 серпня 1992 р.): історико-правові аспекти

Abstract

Здійснено історико-правове дослідження правового статусу та діяльності органів влади Української Народної Республіки (далі – УНР) в екзилі (кінець 1920 р. – 22 серпня 1992 р.). Зроблено висновок про те, що, оскільки наприкінці 1920 р. органи влади УНР втратили вплив на населення внаслідок встановлення радянської влади на більшій частині українських територій та УНР фактично припинила своє існування, що було формально закріплено мирним договором між Річчю Посполитою Польською та Радянською Росією 18 березня 1921 р. у Ризі, органи влади УНР втратили статус державних та набули статусу громадських. Проаналізовано зміст прийнятого Радою Народних Міністрів і затвердженого Головою Директорії 9 січня 1921 р. нормативного акта під назвою «Закон про Раду Республіки», у якому Рада Республіки визначалася як «тимчасовий верховний орган народної влади, якому належить повнота влади». Органи влади УНР імітували державну діяльність: Рада Республіки – як законодавчий, Рада Народних Міністрів – як виконавчий орган влади, Голова Директорії – як глава УНР. Після припинення існування Ради Республіки у серпні 1921 р. функції органів влади УНР в екзилі здійснювали Голова Директорії та Рада Народних Міністрів. Досліджено зміст «Тимчасового закону про реорганізацію Державного Центру УНР в екзилі» від 10 червня 1948 р., у якому встановлено компетенцію складових частин Державного Центру УНР: Президента, Віце-президента, Уряду, Української Національної Ради. На основі аналізу змісту цього нормативного акта зроблено висновок про те, що Державний Центр УНР в екзилі формально мав статус громадської організації, втім удавав себе за орган державної влади та імітував державні функції. Відповідно до цього документа, Українська Національна Рада виконує «функції тимчасового законодавчого представництва». Взаємозв’язок між складовими частинами Державного Центру УНР в екзилі мав виявлятися в нормотворчому процесі та при формування Уряду. Передбачено політичну відповідальність Уряду перед Українською Національною Радою та Президентом УНР. Встановлено підзвітність Уряду перед Українською Національною Радою та підконтрольність Президенту УНР. Президент УНР був наділений правом розпуску Української Національної Ради за пропозицією Уряду. Органи влади, сформовані на підставі цього акта, мали статус громадських та здійснювали функції у міжнародній, нормотворчій, політичній, науковій та інших сферах.

A historical and legal study of the legal status and activities of the authorities of the Ukrainian People’s Republic (hereinafter - the UPR) in exile (late 1920 – August 22, 1992). It is concluded that, since at the end of 1920 the authorities of the UPR lost influence on the population as a result of the establishment of Soviet power in most of the Ukrainian territories and the UPR actually ceased to exist, which was formally fixed by a peace treaty between the Polish-Lithuanian Commonwealth and Soviet Russia on March 18, 1921. in Riga, the UNR authorities lost their state status and acquired public status. The content adopted by the Council of People’s Ministers and approved by the Chairman of the Directory on January 9, 1921 was analyzed. a normative act entitled “Law on the Council of the Republic,” in which the Council of the Republic was defined as “a temporary supreme authority of the people, which has full power.” The authorities of the UPR imitated state activity: the Council of the Republic – as legislative, the Council of People’s Ministers - as executive authority, the Head of the Directory – as the head of the UPR. After the termination of the existence of the Council of the Republic in August 1921 the functions of the UNR authorities in exile were carried out by the Head of the Directory and the Council of People’s Ministers. The content of the “Temporary Law on the Reorganization of the State Center of the UNR in Exile” of June 10, 1948, which established the competence of the constituent parts of the State Center of the UNR: President, Vice-President, Government, Ukrainian National Council, was studied. Based on the analysis of the content of this normative act, it was concluded that the State Center of the UPR in exile formally had the status of a public organization, but pretended to be a state authority and imitated state functions. According to this document, the Ukrainian National Council performs “the functions of a temporary legislative representation.” The relationship between the constituent parts of the State Center of the UPR in exile had to be revealed in the rule-making process and in the formation of the Government. The political responsibility of the Government to the Ukrainian National Council and the President of the UPR was envisaged. The Government’s accountability to the Ukrainian National Council and control over the UNR President were established. The UNR President was vested with the right to dissolve the Ukrainian National Council at the suggestion of the Government. The authorities formed on the basis of this normative act had the status of public and performed functions in international, normative, political, scientific and other spheres.