Участь народу у реалізації судової влади у період польсько-литовської доби (XIV – I пол. XVII ст.)

Abstract

У науковій статті розглянуто розвиток і функціонування судової системи на українських землях у період Польсько-Литовського панування (XIV – I пол. XVII ст.). Центральну увагу приділено багаторівневій структурі судової влади, яка включала центральну владу в особі князя та бояр, а також місцеву владу, здійснювану призначеними чиновниками, такими як воєводи, волостелі та посадники. Встановлено, правова спадщина Київської Русі суттєво вплинула на судову систему українських земель під час Литовського князівства, забезпечуючи стабільність і послідовність у правовому регулюванні. Розглянуто особливості впровадження Магдебурзького права в окремих містах, яке принесло нові правові стандарти і забезпечило певну автономію міським громадам. Визначено роль різних форм народного судочинства, таких як вічові, третейські, копні, громадські, мирові та лавничі суди. Проаналізовано копні (громадські) суди, які збереглися від часів Київської Русі та діяли на основі давньоруського права. Акцентовано, копні суди існували на українських землях як у Польському королівстві, так і у Великому князівстві Литовському. Особливістю їх було те, що у них могли брати участь представники всіх соціальних верств суспільства. Зазначене, у свою чергу, забезпечувало широкий спектр думок і досвіду. Така форма судочинства передбачала розгляд різноманітних справ, включаючи земельні спори, кримінальні злочини, питання спадкування та інші цивільні справи. Попри поширення німецького права, яке приносило нові правові стандарти і процедури, копні суди залишалися важливими інституціями, особливо в сільських громадах.Окрема частина статті присвячена волоському праву, яке поширювалося на західноукраїнських землях у XIV столітті і передбачало демократичну форму судочинства через судові віче. Резюмовано, співіснування різних правових систем – німецького, руського та волоського права – створювало багатогранну правову культуру, яка відповідала потребам різних прошарків суспільства і забезпечувала стабільність та передбачуваність судових рішень на українських землях у середньовічний період.

The scientific article examines the development and functioning of the judicial system on Ukrainian lands during the Polish-Lithuanian rule (14th – first half of the 17th century). The main focus is on the multi-level structure of judicial authority, which included the central power represented by the prince and boyars, as well as local power exercised by appointed officials such as voivodes, volostels, and posadniks.It is established that the legal heritage of Kyivan Rus significantly influenced the judicial system of Ukrainian lands during the Lithuanian principality, providing stability and consistency in legal regulation. The implementation of Magdeburg Law in certain cities is discussed, which brought new legal standards and granted some autonomy to urban communities. The role of various forms of public justice, such as veche, arbitration, kopa, communal, peace, and bench courts, is identified.The analysis covers kopa (communal) courts, which had survived since the times of Kyivan Rus and operated based on ancient Rus law. It is emphasized that kopa courts existed on Ukrainian lands both in the Polish Kingdom and the Grand Duchy of Lithuania. Their uniqueness lay in the participation of representatives from all social strata, which ensured a wide range of opinions and experiences. This form of justice involved the consideration of various cases, including land disputes, criminal offenses, inheritance issues, and other civil matters. Despite the spread of German law, which introduced new legal standards and procedures, kopa courts remained important institutions, especially in rural communities. Kopa courts were an integral part of the legal system of Ukrainian lands during the medieval period, ensuring access to justice for all social strata and playing an important role in maintaining social justice and legal order.A separate section of the article is dedicated to Wallachian law, which spread in the western Ukrainian lands in the 14th century and provided for a democratic form of justice through judicial veche.In summary, the coexistence of different legal systems – German, Rus, and Wallachian law – created a multifaceted legal culture that met the needs of various societal layers and ensured the stability and predictability of judicial decisions on Ukrainian lands during the medieval period.