Седація у стоматології амбулаторній та щелепно-лицевій хірургії. Теорія та практика

Abstract

Протягом останніх десятиліть використання медикаментозної процедурної седації в амбулаторних умовах набуло значної популярності завдяки розширенню лікувальних можливостей для лікаря і збільшення комфорту для пацієнта. Помірна медикаментозна седація дозволяє хворим краще переносити лікувальні та діагностичні маніпуляції, уникати операційного стресу та повʼязаних із ним тривог, страху та болю. Це має велике значення для широкого кола пацієнтів. Наприклад, хворі на супутню артеріальну гіпертензію, з порушенням серцевого ритму та ішемією міокарда за умови проведення седації під час амбулаторних втручань уникають можливості декомпенсації кардіальної патології. У дітей, хворих похилого віку або пацієнтів з особливими потребами будь-яка госпіталізація, що повʼязана з вимушеною розлукою з родиною, повʼязана з психологічною травмою. Тому проведення невеликих за травматичністю та тривалістю лікувальних та діагностичних процедур під седацією в амбулаторних умовах є актуальним. До переваг амбулаторної анестезіології відносять економічну доцільність, зручність для хворого, зниження ризику тромботичних ускладень та госпітальної інфекції, підвищення ефективності роботи лікарняних ліжок. Сучасна анестезіологія має багатий арсенал методик та ліків для проведення анестезіологічного забезпечення амбулаторних операцій, але питання пошуку оптимальної схеми для седації, оцінки її адеквації та засобів моніторингу стану пацієнта залишаються актуальними та потребують поглибленого вивчення. В даному огляді представлені сучасні рекомендації з проведення процедурної седації у дорослих та дітей в амбулаторних умовах. Розглянуто питання забезпечення седації у стоматології та амбулаторній щелепно-лицевої хірургії. Детально обгрунтовано та введено визначення поняття седації, психоемоційного комфорту та дискомфорту. Детально висвітлена патофізіологія психоемоційного дискомфорту та передопераційного стресу. Згідно з сучасними даними, переглянуто завдання поставлені перед анестезіологом: досягнення психоемоційного гальмування (як основи комфортного перебування в стоматологічному кріслі), а не пригнічення свідомості, як це було раніше. Детально проаналізовано ускладнення, що виникають при проведенні анестезії, відзначено їх зв’язок з віком, супутньою патологією, медичними препаратами для проведення анестезії, компетентністю лікаря. Представлено клінічну картину седації залежно від пригнічення свідомості, дихання, гемодинаміки (ADA та ASA. 2016). Представлено детальний опис стану мінімальної седації (анксіолізис), помірної седації (седація у свідомості), глибокої седації та загального знеболення. Особливу увагу приділено забезпеченню безпеки пацієнта, пов’язаної з підтримкою прохідності дихальних шляхів та гемодинаміки. Докладно представлені методи седації з позиції як сучасних, світових даних, і особистого досвіду авторів. Вказані методи введення препаратів: ентеральний, парентеральний, до якого можна віднести досить популярний сьогодні – інтраназальний метод введення. Окремо обговорено специфічні проблеми седації, наявність рухової активності, психоемоційного збудження, нав’язливого кашлю. Описано ймовірні причини розвитку цих проблем, зокрема зв’язок психоемоційного збудження з дисрегуляцією ГАМК-ергічної та дофамінергічної систем. Наведено сучасні дані про інтраопераційний моніторинг як важливий компонент забезпечення безпеки пацієнта під час седації. Крім Гарвардського стандарту, рекомендується застосування капнографії та моніторингу глибини седації за допомогою біспектрального індексу.

In recent decades, the use of medical procedural sedation in outpatient settings has gained considerable popularity due to the expansion of treatment options for the doctor and increased comfort for the patient. Moderate medical sedation allows patients to better tolerate medical and diagnostic manipulations, avoid operative stress and associated anxiety, fear and pain. This is of great importance to a wide range of patients. For example, patients with accompanying arterial hypertension, with heart rhythm disturbances and myocardial ischemia, provided that sedation is carried out during outpatient interventions, avoid the possibility of decompensation of cardiac pathology. For children, the elderly, or patients with special needs, any hospitalization associated with forced separation from family is associated with psychological trauma. Therefore, it is important to carry out medical and diagnostic procedures under sedation in outpatient settings that are small in terms of trauma and duration. The advantages of ambulatory anesthesiology include economic expediency, convenience for the patient, reduction of the risk of thrombotic complications and hospital infection, and increased efficiency of hospital beds. Modern anesthesiology has a rich arsenal of techniques and drugs for anesthetic support of outpatient operations, but the issues of finding the optimal scheme for sedation, assessing its adequacy, and means of monitoring the patient's condition remain relevant and require in-depth study. This review presents modern recommendations for procedural sedation in adults and children in outpatient settings. The definitions of sedation, psychoemotional comfort and discomfort are thoroughly described and introduced. A special emphasis is put on pathophysiology of psychoemotional discomfort and peri-operative stress. According to modern data, the objectives to be achieved by an anesthesiologist have been reviewed: provision of psychoemotional inhibition (as a basis of comfort staying in a dental chair), but not depression of consciousness as it used to be before. With much detail it analyzes complication occurring during anesthesia; their correlations with age. concurrent conditions, anesthetic agent and doctor’s professional level are highlighted. The article presents a clinical picture of sedation depending on the depression of consciousness, respiration, and hemodynamics (ADA and ASA, 2016). It depicts thoroughly the state of minimal sedation (anxiolysis), moderate sedation (awake sedation), deep sedation and general anesthesia. Special attention is paid to the provision of patient’s safety related to supporting airway patency and hemodynamics. The article presents methods of sedation from the position of modern global data and personal experience of authors. Methods to medication administration are mentioned: enteral, parenteral, including intra-nasal which is fairly popular of late. Special attention is paid to specific problems of sedation, presence of motion activity, psychoemotional agitation, compulsive coughing. Potential causes of these events are described, in particular, correlation between psychoemotional agitation with dysregulation of GABA-ergic and dopaminergic systems. Current data on the intra-operative monitoring are presented, as an important component of the patient’s safety during sedation. Additionally to Harvard Standard, it is recommended to use capnograpy and monitoring of sedation depth through bispectral index.