Public governance in national minority rights protection

Abstract

The article is devoted to the analysis of public administration in the field of national minorities rights protection. The author analyzes the system of authorities aimed at protecting the national minorities interests and nationalities in Ukraine.The Committee on Nationalities under the Cabinet of Ministers of Ukraine was the first ukrainian central state body of the executive power, entrusted with the functions of ensuring ethno-national policy and protecting the national minorities interests.It is emphasized that the structure of public authorities protecting the rights of national minorities was not limited exclusively to the activities of the specialized central executive body. The positions of Advisor to President on ethno-national problems of Crimea and Advisor to President on the affairs of the Ukrainian diaspora were introduced. At the regional (oblast) level, the Republican Committee for Nationalities and Deported Citizens of the Autonomous Republic of Crimea operates, as well as the relevant subdivisions at the local level – nationalities and migration departments of regional state administrations.The situation changed with the switch of the state policy vector from pro-Russian to pro-European. This was not least due to the recommendations of the OSCE and the need to converge with the acquis communautaire of the European Union.National minorities rights protection has been in focus since the independence of Ukraine. Establishing and functioning of the relevant Ministry (Committee) on National Minorities is a direct confirmation of this thesis. This issue was always in focus of the Ukrainian governments besides the period of the rule of the pro-Russian government (2010-2014), when most of the state institutions for the protection of national minorities were liquidated. This fact determined the revolutionary events of the Euromaidan (2014) to some extent. As of today, Ukraine fulfills its obligations regarding the protection of the national minorities rights. The current central authority (State Service of Ukraine for Ethnic Policy and Freedom of Conscience, DESS) was formed in accordance with the recommendations of the OSCE and taking into account the experience of the EU member-states. Its status is lower in the executive power hierarchy. However, its scope of competence and its actual activity best serves the interests of the national minorities.

Стаття присвячена аналізу публічного управління у сфері захисту прав національних меншин. Автор аналізує систему органів влади спрямованих на захист інтересів національних меншин та народностей в Україні. Відзначається, що першим в Україні центральним державним органом виконавчої влади, на який покладено функції забезпечення етнонаціональної політики та захисту їх інтересів, був Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України.Наголошується, що структура органів державної влади стосовно захисту прав національних меншин не обмежувалася виключно діяльністю профільного центрального органу виконавчої влади. Функціонували посади Радника президента з етнонаціональних проблем Криму та Радника президента у справах української діаспори. На регіональному (обласному) рівні діяв Республіканський комітет у справах національностей і депортованих громадян АР Крим, а на місцевому рівні відповідні підрозділи – відділи у справах національностей та міграції облдержадміністрацій. Особливої ваги набуває питання захисту прав національних меншин в аспекті інтеграції України до Європейського Союзу. Автор відзначає, щопитання захисту прав національних меншин перебувало від самого початку існування української держави у фокусі. Створення та функціонування відповідного Міністерства (Комітету) з питань національних меншин є прямим підтвердженням тому. Лише в період правління проросійськог о уряду (2010-2014) більшість державних профільних інститутів. Станом на сьогодні Україна виконує взяті на себе зобов’язання щодо правової охорони прав національних меншин. Центральний орган влади сформований у відповідності з рекомендаціями ОБСЄ та з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу. В статті підкреслюється, що не настільки важливим є статус профільного органу захисту національних меншин в системі органів виконавчої влади як реальне виконання покладених на нього функцій з урахуванням перманентного процесу міграції національних меншин та одночасною необхідністю забезпечення інтересів суверенітету України.