Порівняльний аналіз проблем реалізації свободи слова на тимчасово окупованих територіях України до та після їх анексії Російською Федерацією

Abstract

У статті проаналізовано проблему реалізації свободи слова на тимчасово окупованих територіях України, а також порівняно фактичний стан дотримання права людини на свободу слова до та після анексії Росією чотирьох регіонів України восени 2022 року. В ході дослідження охарактеризовано випадки свавільного обмеження цієї свободи окупаційною адміністрацією Російської Федерації та визначено причини таких обмежень. Стаття наголошує, що реальною метою встановлення державою-агресором обмежень свободи слова та інших прав та свобод людини є забезпечення внутрішньої стабільності російського авторитарного режиму. Задля досягнення цієї мети російська політична номенклатура вдається до практик заниження або виключення ролі представницьких інституцій, а також скасування або значного обмеження політичних прав і свобод мешканців територій, підконтрольних Росії. У статті вказано, що через здійснення РФ з 2014 року контролю над окремими районами Донецької та Луганської областей російському керівництву вдалося розповсюдити свої автократичні практики на території самопроголошених «республік» ще до моменту їх анексії. З метою реалізації цієї цілі окупаційна адміністрація створила формальні підстави, які дозволили їй значно обмежити права населення на підконтрольних їй територіях, хоча свавільне обмеження прав людини, зокрема права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, спостерігалося на територіях Донецької та Луганської областей з перших днів їх переходу під контроль російських збройних формувань, тобто з квітня 2014 року. Внаслідок проведення порівняльно-правового аналізу фактичного становища свободи слова на окупованих територіях України до та після їх анексії РФ зроблено висновок, що анексія Російською Федерацією чотирьох регіонів України восени 2022 року додатково ускладнила реалізацію мешканцями їхнього права на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Погіршення ситуації із громадянським простором та основоположними свободами в окупованих регіонах України пояснюється тим, що внаслідок їх насильницького та протиправного тимчасового відторгнення Росія поширила на ці території дію свого адміністративно-деліктного та кримінального законодавства, зокрема т.зв. «Закону про фейки», яким Російська Федерація у березні 2022 року запровадила на своїй території воєнну цензуру. Порівняно з територією РФ, в окупованих українських регіонах реалізація прав і свобод людини і громадянина додатково ускладнюється впровадженням російською окупаційною адміністрацією воєнного стану, який надав Росії формальну можливість продовжити свавільне обмеження низки прав і свобод на згаданих територіях. Враховуючи ці та інші наведені у статті аргументи, досягнуто висновків, що покращення стану свободи слова у відповідних регіонах можливо лише у випадку відновлення українського суверенітету над тимчасово окупованими територіями та недопущення жодних форм втручання російського авторитарного режиму у громадсько-політичне життя України.

The article analyzes the problem of implementing freedom of speech in the temporarily occupied territories of Ukraine, as well as compares the actual situation of observing the human right to freedom of speech before and after Russia’s annexation of four regions of Ukraine in 2022. During the study, cases of arbitrary restriction of this freedom by the occupation administration of the Russian Federation were characterized and the reasons for such restrictions were determined. The article emphasizes that the real purpose of establishing restrictions on freedom of speech and other human rights and freedoms by the aggressor state is to ensure the internal stability of the Russian authoritarian regime. In order to achieve this goal, the Russian political nomenclature resorts to the practice of underestimating or excluding the role of representative institutions, as well as canceling or significantly limiting the political rights and freedoms of residents of the territories controlled by Russia. The article states that due to the effective control of certain areas of Donetsk and Luhansk regions by the Russian Federation since 2014, the Russian establishment managed to spread its autocratic practices on the territory of the self-proclaimed «republics» even before their annexation. In order to realize this goal, the occupation administration created formal grounds that allowed it to significantly limit the rights of residents in the territories under its control, although arbitrary restrictions on human rights, in particular the right to freedom of thought and speech, to the free expression of views and beliefs, were observed in the territories of Donetsk and Luhansk regions from the first days of their transition under the control of Russian militants. As a result of conducting a comparative legal analysis of the real situation of freedom of speech in the occupied territories of Ukraine before and after their annexation by the Russian Federation, it was concluded that the annexation by Russia of four regions of Ukraine in 2022 made it more difficult for residents to exercise their right to freely express their views and beliefs. The deterioration of the situation with civil space and fundamental freedoms in the occupied regions of Ukraine is explained by the fact that, as a result of the violent and illegal temporary rejection of part of the territory of Ukraine, Russia extended the effect of its administrative-delict and criminal legislation to these territories, in particular the so-called «fakes laws», by which the Russian Federation introduced military censorship on its territory in March 2022. Compared to the territory of the Russian Federation, in the occupied Ukrainian regions the realization of human and citizen rights and freedoms is further complicated by the introduction of martial law by the Russian occupation administration, which gave Russia a formal opportunity to continue arbitrarily restricting a number of rights and freedoms in the aforementioned territories. Taking into account these and other arguments presented in the article, the conclusions were reached that improving the situation of freedom of speech in the respective regions is possible only in the case of restoration of Ukrainian sovereignty over the temporarily occupied territories and the prevention of any form of interference of the Russian authoritarian regime in the public and political life of Ukraine.