Можливості застосування інгібітора натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу емпагліфлозину у пацієнтів із серцевою недостатністю

Abstract

Серцева недостатність (СН) є одним із найчастіших серцево-судинних ускладнень, що значно погіршує прогноз пацієнта, супроводжується втратою ниркової функції, призводить до частих повторних госпіталізацій та смерті. Справжнім проривом у медикаментозному лікуванні хронічної СН стало додавання до стандартної терапії інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2). Мета дослідження: вивчення потенційних механізмів реалізації сприятливих ефектів іНЗКТГ-2 та можливостей покращення лікування і прогнозу пацієнтів із різними варіантами перебігу СН при застосуванні емпагліфлозину. Матеріали та методи. Аналіз даних літературних джерел щодо результатів існуючих досліджень оцінки механізму дії, клінічної користі і безпеки застосування представника іНЗКТГ-2 – емпагліфлозину у хворих із різними варіантами перебігу СН. Результати дослідження та їх обговорення. Емпагліфлозин – перший іНЗКТГ-2, який окрім покращення глікемічного конт-ролю, продемонстрував здатність надавати кардіопротекторні та нефропротекторні ефекти у хворих із цукровим діабетом 2-го типу та високим кардіоваскулярним ризиком (дослідження EMPA-REG OUTCOME). Представлені подальші дослідження (EMPEROR-Reduced, EMPEROR-Preserved, EMPA-RESPONSE-AHF, EMPULSE, EMPAG-HF, EMPA-KIDNEY), переконливо вказали на позитивний вплив емпагліфлозину на перебіг хронічної серцевої недостатності незалежно від значень фракції викиду лівого шлуночка та глікемічного статусу, а також на покращення прогнозу у хворих з хронічною хворобою нирок та пацієнтів з гострою серцевою недостатністю, демонструючи при цьому сприятливий профіль безпеки. Вплив цієї групи препаратів на клінічні результати у пацієнтів із гострою серцевою недостатністю є вкрай цікавим для подальшого ретельного вивчення. Висновки. Наявні кардіо- та нефропротекторні властивості іНЗКТГ-2 емпагліфлозину забезпечують ефективність його застосування при хронічній СН та/або хронічній хворобі нирок не залежно від наявності цукрового діабету, а також демонструють обнадійливі перспективи в покращенні прогнозу пацієнтів, госпіталізованих із гострою СН.

Introduction. Heart failure (HF) is one of the most common cardiovascular complications, which worsens the patients prognosis significantly. It is accompanied by the loss of renal function, leads to frequent repeated hospitalizations and death. The addition of sodium glucose cotransporter 2 (SGLT-2) inhibitors to the standard therapy has become a real breakthrough in the medical treatment of chronic HF. The aim of the given research is to study potential mechanisms of how to implement the beneficial effects of SGLT-2 inhibitors and improve the treatment and prognosis of patients with different types of HF using empagliflozin. Materials and methods. Analysis of literature sources on the results of existing studies assessing the mechanism of action, clinical benefit and safety of the representative of SGLT2 inhibitors, i.e. empagliflozin, in patients with different types of HF has been conducted in the given study. Results. Empagliflozin is the first SGLT2 inhibitor that has demonstrated cardioprotective and nephroprotective effects in patients with type 2 diabetes and high cardiovascular risk in addition to improving glycemic control (EMPA-REG OUTCOME study). Subsequent studies (EMPEROR-Reduced, EMPEROR-Preserved, EMPA-RESPONSE-AHF, EMPULSE, EMPAG-HF, EMPA-KIDNEY) have convincingly demonstrated the positive effect of empagliflozin on the course of chronic heart failure regardless of left ventricular ejection fraction and glycemic status, as well as on improving the prognosis in patients with chronic kidney disease and patients with acute heart failure, while demonstrating a favorable safety profile. The impact of this group of drugs on clinical outcomes in patients with acute heart failure is of great interest for further rigorous studies. Conclusions. The available cardio- and nephroprotective properties of the SGLT2 inhibitor empagliflozin ensure effectiveness of its use in chronic HF and/or chronic kidney disease regardless of the presence of type 2 diabetes. They also demonstrate favorable prospects in improving the prognosis of patients hospitalized with acute HF.