Самоуправління поліцейських в контексті їх особистісно-професійної здійсненності

Abstract

Стаття розкриває теоретичний аналіз проблеми самоуправління та емпіричне дослідження окресленого феномену у практиці поліціювання. В царині психології приділяється достатньо уваги з боку науковців щодо важливості самоуправління при виконанні посадових обов’язків поліцейськими. Вчені засвідчили, що наявність даної риси необхідна поліцейському щоб ефективно керувати потенційно нестабільною взаємодією між поліцією та громадськістю. Мета статті – виявити особливості здатності до самоуправління поліцейських з низьким та високим рівнями особистісно-професійної здійсненності (ОПЗ). Вибірка дослідження налічувала 206 поліцейських. Результати отримані за «Опитувальником особистісної здійсненності» О. Штепи та «Опитувальником професійного самоздійснення» О. Кокуна, допомогли утворити три групи досліджуваних за трьома рівнями (ОПЗ). Низький рівень ОПЗ було діагностовано у 70 осіб; середній – у 38; високий рівень – у 98 поліцейських. Поліцейські, у яких було діагностовано середній рівень особистісно-професійного здійснення були вилучені з подальшого емпіричного дослідження. Для виявлення особливостей самоуправління у поліцейській діяльності нами було використано методику «Дослідження самоуправління» Ju. Kuhl та А. Fuhrman. Математична обробка результатів здійснювалася за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Емпірично діагностовано, що у групі з низьким рівнем ОПЗ достатньо розвинуті вольові якості, вони добре керують своїми емоціями та здатні виконувати свої обов’язки в особливо складних обставинах. Представники першої група не втрачають концентрації у складних обставинах та доведуть свою справу до кінця навіть якщо зазнали невдачі чи допустили помилку. Однак, їм не вистачає мотивації та стресостійкості, що негативно позначається на їх впевненості у собі. У другій групі поліцейських з високим рівнем ОПЗ діагностовано розвинута самомотивація, самоконтроль та ініціативність. Тобто, поліцейські другої групи усвідомлюють важливість своєї діяльності, впевнені у важливості свого вкладу у професію, що добре відбивається на їх схильності виконувати свою роботу у складних умовах та при невдачах. Вони врівноважені, гнучкі та впевнені у собі люди, що позитивно впливає на якість поліцейської діяльності та її ефективність.

The article reveals a theoretical analysis of the problem of self-management and an empirical study of the outlined phenomenon in the practice of policing. In the field of psychology, enough attention is paid by scientists to the importance of self-management in the performance of official duties by police officers. Scientists have proven that the presence of this trait is necessary for a police officer to effectively manage the potentially unstable interaction between the police and the public. The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the self-management ability of policemen with low and high levels of personality's-professional fulfillmentity (PPF). The research sample consisted of 206 police officers. The results obtained from O. Shtepa's «Questionnaire of Personality’s Fulfillmentity» and O. Kokun's "Questionnaire of Professional Self-Fulfillment" helped to form three groups of subjects at three levels (PPF). A low level of PPF was diagnosed in 70 people; average - at 38; high level - 98 police officers. Policemen who were diagnosed with an average level of personal and professional fulfillment were excluded from further empirical research. To identify the peculiarities of self-management in police activity, we used the «Self-Regulatory Inventar (SSI – Selbststeuerungsinventar)» by Ju. Kuhl and A. Fuhrman. Mathematical processing of the results was carried out using the Student's t-test for independent samples. It has been empirically diagnosed that the group with a low level of PPF has sufficiently developed willpower, they manage their emotions well and are able to perform their duties in particularly difficult circumstances. Representatives of the first group do not lose concentration in difficult circumstances and will see their work through to the end even if they have failed or made a mistake. However, they lack motivation and stress resistance, which negatively affects their self-confidence. In the second group of police officers with a high level of PPF, developed self-motivation, self-control and initiative were diagnosed. That is, police officers of the second group are aware of the importance of their activities, are confident in the importance of their contribution to the profession, which is reflected well in their tendency to perform their work in difficult conditions and in the face of failures. They are balanced, flexible and self-confident people, which positively affects the quality of police activity and its effectiveness.