Категорія ввічливості та засоби її актуалізації в англомовному юридичному дискурсі

Abstract

У статті досліджується категорія ввічливості як комунікативно-прагматичний феномен, з особливим акцентом на її реалізацію в англомовних юридичних текстах. Ввічливість розглядається як складна багатогранна категорія, що охоплює вербальні та невербальні засоби вираження, а також соціокультурні та лінгвістичні аспекти комунікації. У роботі визначаються основні етапи та напрями дослідження категорії ввічливості в лінгвістиці. Класичний етап характеризується аналізом ввічливості як прагматичної категорії мовлення та комунікації, де увага зосереджена на мовних стратегіях, спрямованих на підтримку гармонійних відносин між комунікантами. Дискурсивний етап враховує ментальні, соціо- та лінгвокультурні аспекти ввічливості, підкреслюючи її залежність від контексту та культурних норм. Інтеракційний етап базується на ідеї спільного конструювання та розуміння ввічливості учасниками комунікації, акцентуючи увагу на динаміці взаємодії та спільному створенні значень. Особлива увага приділяється явищу ґеджування (hedging), яке є невід’ємною характеристикою англомовної юридичної комунікації. Ґеджування розглядається як засіб пом’якшення категоричності висловлювань, що дозволяє уникнути прямолінійності та забезпечити більш обережне формулювання думок. У юридичних текстах це проявляється через використання модальних дієслів, умовних конструкцій, вставних слів та фраз, які знижують ступінь категоричності тверджень і забезпечують гнучкість інтерпретації. Аналізуються також вербальні та невербальні засоби актуалізації ввічливості в англомовних юридичних текстах. До вербальних засобів належать формули ввічливості, евфемізми, непрямі мовленнєві акти, використання пасивних конструкцій та номіналізацій. Невербальні засоби включають такі аспекти, як форматування тексту, використання певних шрифтів, розташування інформації на сторінці, що сприяє створенню відповідного тону та настрою спілкування. Різноманітні підходи до трактування категорії ввічливості зумовлені її комплексністю та багатоаспектністю, а також різними теоретичними та методологічними засадами її вивчення. У статті підкреслюється важливість урахування культурних та соціальних норм при аналізі ввічливості, оскільки те, що вважається ввічливим в одній культурі, може сприйматися інакше в іншій. Таким чином, дослідження категорії ввічливості та засобів її актуалізації в англомовних юридичних текстах дозволяє глибше зрозуміти механізми комунікації в юридичному дискурсі, а також виявити специфіку використання мовних засобів для досягнення комунікативних цілей.

The article emphasizes politeness as a communicative and pragmatic phenomenon, focusing on its manifestation in English-language legal texts. Politeness is regarded as a complex and multifaceted category encompassing verbal and nonverbal means of expression and communication’s sociocultural and linguistic dimensions. The study identifies the main stages and directions in the study of politeness within linguistics. The classical stage is characterized by analyzing politeness as a pragmatic category of speech and communication, focusing on linguistic strategies aimed at maintaining harmonious relationships between communicators. The discursive stage takes into account mental, socio-, linguistic, and cultural aspects of the generation of politeness, emphasizing its dependence on context and cultural norms. The interactional stage is based on the idea of the joint construction and understanding of politeness by communication participants, highlighting the dynamics of interaction and the co-creation of meanings. Special attention is given to hedging, which is an integral characteristic of English-language legal communication. Hedging mitigates the categorical nature of statements, allowing for a more cautious formulation of thoughts. In legal texts, this is manifested through modal verbs, conditional constructions, and parenthetical words and phrases, which reduce the degree of categorical assertions and provide flexibility in interpretation. The article also analyzes verbal and nonverbal means of actualizing politeness in English-language legal texts. Verbal means include politeness formulas, euphemisms, indirect speech acts, passive constructions, and nominalizations. Nonverbal means encompass aspects such as text formatting, the use of specific fonts, and the arrangement of information on the page, which contribute to the creation of an appropriate tone and mood in communication. Due to its complexity and multifaceted nature, as well as the different theoretical and methodological foundations of its study, various approaches exist to interpreting the category of politeness. The article emphasizes the importance of considering cultural and social norms when analyzing politeness, as what is considered polite in one culture may be perceived differently in another. Thus, studying the category of politeness and the means of its actualization in English-language legal texts allows for a deeper understanding of the mechanisms of communication in legal discourse, as well as identifying the specifics of using linguistic means to achieve communicative goals.