Протидія ідеологічному сепаратизму через розвиток критичного мислення1

Abstract

У статті розглядається актуальна проблема протидії ідеологічному сепаратизму як одній із сучасних інформаційно-когнітивних загроз, що постають у контексті глобалізаційних процесів та стрімкого розвитку інформаційних технологій XXI ст. Доведено, що особливістю сучасних загроз є їх здатність швидко поширюватися через цифрові платформи, що суттєво ускладнює їх своєчасне виявлення та ефективну протидію. Особлива увага приділена аналізу сутності ідеологічного сепаратизму, який у сучасних умовах трансформувався з традиційного політичного явища у потужну інформаційно-когнітивну загрозу, основною метою якої є маніпуляція свідомістю громадян, створення штучних ідентичностей і, як наслідок, підрив національної єдності та політичної стабільності держави. Акцентовано увагу на тому, що традиційно сепаратизм розуміли переважно як прагнення певних груп до територіального або політичного відокремлення, рух, який спрямований або на повне відокремлення частини території держави з утворенням нового державного формування, або на отримання певним регіоном автономії на підставі національних, мовних чи релігійних особливостей. Поняття сепаратизму характеризувалося амбівалентністю: сепаратизм поставав як деструктивне суспільно-політичне явище, що несе загрозу територіальній цілісності держави, порушуючи її єдність і внутрішню стабільність, і як явище, яке може виконувати конструктивну функцію, слугуючи інструментом захисту та реалізації прав і свобод етнічних чи інших груп, які стикаються з різними формами дискримінації–політичною, економічною або культурною. Автором визначено, що ідеологічний сепаратизм набуває особливо небезпечних форм саме через інформаційні кампанії та пропагандистські наративи, які створюють штучні лінії розмежування у суспільстві на основі етнічних, мовних, регіональних чи політичних ознак. У статті проведено аналіз конкретних прикладів використання таких технологій, зокрема на окупованих територіях України (Крим та Донбас), а також у зарубіжних країнах (Каталонія, Шотландія), що дозволяє краще зрозуміти глобальний масштаб і специфіку сучасних когнітивних конфліктів. На підставі аналізу наукових досліджень автором обґрунтовано необхідність формування критичного мислення громадян як ключового засобу протидії когнітивним загрозам. Визначено основні психолого-педагогічні механізми, що сприяють розвитку критичного мислення, зокрема: рефлексія, суперечність, аналіз через синтез, постановка запитань та інтеріоризація. Доведено, що використання цих механізмів дозволяє громадянам ефективніше розпізнавати пропаганду, фейки та дезінформацію, створюючи таким чином стійкість до ідеологічного сепаратизму. Важливою складовою формування когнітивної стійкості суспільства визначено механізми забезпечення ефективності педагогічного процесу, серед яких зворотний зв’язок, довизначення учнівської задачі та динамічний розподіл ролей. Окреслені механізми сприяють закріпленню навичок критичного мислення у повсякденному житті громадян, дозволяючи останнім гнучко реагувати на інформаційні виклики. Також у статті наголошується на важливості формування громадянської ідентичності та соціальної інтеграції через механізми ідентифікації та інтерналізації. Доведено, що формування єдиної національної ідентичності дозволяє ефективніше протистояти зовнішнім інформаційним загрозам та сприяє внутрішній когнітивній консолідації суспільства. У висновках автор підкреслює, що комплексне застосування зазначених психолого-педагогічних та соціальних механізмів дозволяє не лише посилити індивідуальну когнітивну стійкість громадян, а й забезпечити стабільність держави перед обличчям інформаційно-когнітивних загроз, зокрема ідеологічного сепаратизму. Перспективами подальших наукових розвідок визначено необхідність поглибленого вивчення специфіки реалізації цих механізмів у різних країнах та культурних контекстах з метою вдосконалення національних стратегій інформаційної безпеки.

The article examines the topical issue of countering ideological separatism as one of the modern informational and cognitive threats emerging in the context of globalization processes and rapid development of information technologies in the 21st century. It is substantiated that a distinctive feature of contemporary threats lies in their capacity to rapidly spread through digital platforms, significantly complicating their timely detection and effective counteraction. Particular attention is devoted to analyzing the essence of ideological separatism, which in contemporary conditions has transformed from a traditional political phenomenon into a powerful informational and cognitive threat aimed primarily at manipulating public consciousness, creating artificial identities, and consequently undermining national unity and political stability of the state. The author emphasizes that traditionally separatism has been predominantly perceived as aspirations of certain groups toward territorial or political separation–a movement aimed either at complete secession of a part of the state's territory with the formation of a new state entity or at gaining autonomy for a particular region based on national, linguistic, or religious characteristics. The concept of separatism is characterized by ambivalence: on one hand, it appears as a destructive sociopolitical phenomenon posing a real threat to territorial integrity, unity, and internal stability of the state; on the other hand, separatism can serve a constructive function as an instrument for safeguarding and realizing the rights and freedoms of ethnic or other groups subjected to various forms of discrimination, including political, economic, or cultural oppression. The article highlights that ideological separatism acquires particularly dangerous forms due to targeted informational campaigns and propaganda narratives, which artificially generate lines of division in society based on ethnic, linguistic, regional, or political criteria. Specific cases illustrating the use of such cognitive technologies have been analyzed, particularly focusing on the occupied territories of Ukraine (Crimea and Donbas) as well as foreign contexts such as Catalonia (Spain) and Scotland (United Kingdom). This comparative analysis contributes to a deeper understanding of the global scale and peculiarities of modern cognitive conflicts. On the basis of a comprehensive review of scholarly research the author substantiates the necessity of cultivating citizens' critical thinking as a key measure to counter cognitive threats. The article identifies principal psychological and pedagogical mechanisms that facilitate the development of critical thinking, specifically: reflection, contradiction, analysis through synthesis, questioning, and interiorization. It is proven that the implementation of these mechanisms enables citizens to more effectively identify propaganda, fake news, and disinformation, thereby fostering resilience against ideological separatism. A significant component in the formation of societal cognitive resilience is identified through mechanisms ensuring the effectiveness of the educational process, among which feedback, specification of learning tasks by learners themselves, and dynamic role distribution play key roles. These outlined mechanisms contribute to embedding critical-thinking skills into everyday life, allowing individuals to respond flexibly to informational challenges. Additionally, the article underscores the importance of forming civic identity and social integration via mechanisms of identification and internalization. It is demonstrated that establishing a unified national identity greatly enhances a society’s capacity to withstand external informational threats and promotes internal cognitive consolidation. In conclusion, the author stresses that a comprehensive application of the aforementioned psychological, pedagogical, and social mechanisms not only strengthens the individual cognitive resilience of citizens but also ensures the stability of the state against informational and cognitive threats, particularly ideological separatism. Prospects for further scientific research are seen in the necessity of in-depth exploration into the specific features of implementing these mechanisms across various countries and cultural contexts, aiming to improve national strategies for information security.