Роль невиконавчих директорів у корпоративному управлінні

Abstract

У статті аналізуються правовий статус та функції невиконавчих директорів, у тому числі незалежних, при однорівневій структурі корпоративного управління в Україні. Дослідження має на меті проаналізувати повноваження невиконавчих директорів, зміст закріплених за ними функцій та критерії незалежності для формулювання чіткого уявлення про їхню роль у корпоративному управлінні в Україні. Автором встановлено, що директором при однорівневій структурі корпоративного управління є фізична особа, яка обирається загальними зборами учасників (акціонерів) до складу ради директорів та набуває статусу посадової особи корпорації з моменту обрання, незалежно від назви посади. У статті вказується, що невиконавчий директор визначається як член ради директорів, який здійснює функції нагляду, контролю та управління ризиками щодо діяльності корпорації та виконавчих директорів. Виконання невиконавчими директорами своїх функцій сприяє збалансованості в управлінні корпорацією. Автором досліджено, що незалежність невиконавчого директора полягає у відсутності будь-яких відносин із корпорацією та його відповідності іншим критеріям незалежності, що визначаються законодавством, статутним документом та / або положенням про раду директорів. Також, автором виснувається про можливість учасника (акціонера) бути обраним на посаду невиконавчого директора, за умови, що це не суперечитиме статутному документу та / або положенню про раду директорів. Автором розглядається за яким умов та при дотриманні яких критеріїв учасник (акціонер), що обраний на посаду невиконавчого директора, може вважатись незалежним. У дослідженні продемонстровано, що у тексті Закону No 2465-IX допущено error technicus, яка утруднює учасникам (акціонерам) при однорівневій структурі можливості самостійного правильного використання правових норм про критерії незалежності. Нарешті, управління ризиками визначається у дослідженні як ключова функція невиконавчих директорів, що включає кілька етапів: ідентифікацію, аналіз, оцінку ризиків, а також впровадження заходів для їх мінімізації та подальший моніторинг ефективності обраних заходів. Це сприяє забезпеченню дотримання законодавства та захисту прав акціонерів, у тому числі, міноритарних, і інших стейкхолдерів корпорації. Стаття робить важливий внесок у краще наукове розуміння ролі та функцій невиконавчих директорів.

In the article there is an analysis of the non-executive director’s legal status and functions, including independent one, within the one-tier corporate governance structure in Ukraine. The study aims to examine the powers of non-executive directors, the scope of their functions, and the criteria for independence, to provide a clear understanding of their role in corporate governance in Ukraine. Author establishes that a director in a one-tier corporate governance structure is an individual elected by the general meeting of shareholders to the board of directors and assumes the official from the moment of election, regardless of the title. The article defines non-executive directors as members of the board of directors who perform control and risk management functions regarding the corporation’s activities and those of the executive directors. The fulfilment of these functions by non-executive directors contributes to balanced corporate governance. Author explores that the independence of a non-executive director involves the absence of any relationship with the corporation and compliance with other independence criteria determined by legislation, the corporation’s charter, and/or board regulations. Author also concludes that a shareholder can be elected to the position of a non-executive director, if this does not contradict the corporation’s charter, and/or board regulations. Author examines the conditions and criteria under which a shareholder elected as a non-executive director can be considered independent. The study demonstrates that the text of Law No 2465-IX contains an error technicus, which complicates the ability of shareholders within a one-tier structure to correctly apply the legal norms regarding independence criteria. Finally, risk management is identified as a key function of non-executive directors, which includes several stages: risk identification, analysis, evaluation, the implementation of risk mitigation measures, and monitoring the effectiveness of these measures. This ensures compliance with legislation and the protection of shareholders’ rights, including minority shareholders, and other stakeholders of the corporation. The article significantly contributes to a better scientific understanding of the role and functions of non-executive directors.