Синергетичний характер смислотворення в художньому дискурсі Германа Гессе (на прикладі роману «Гра в бісер»)

Abstract

У статті обґрунтовано актуальність лінгвокогнітивного підходу до вивчення художнього дискурсу. Описано процедуру дослідження з використанням методики аналізу когнітивно-концептуальних параметрів дискурсу, характеристик, що виявляють особливості представлення події в когнітивній моделі автора і вплив його дискурсу на соціокультурні уявлення адресата. Проаналізовано особливості художнього дискурсу Г. Гессе як завершеної моделі, а його інтерпретаційного потенціалу як відкритого процесу моделювання. Специфіку ідіостилю досліджено на матеріалі роману Г. Гессе «Гра в бісер». Виявлено, що дискурсивний смисл функціонує як елемент багаторівневого когнітивного утворення, який формується в унікальному поєднанні когнітивної моделі світу з індивідуальним авторським переосмисленням номінованої реалії. Множинність підходів та інтерпретацій уможливлює розгляд художнього дискурсу в різних ракурсах, серед яких ціннісно-смисловий підхід до дослідження лінґвокоґнітивного підґрунтя мовленнєвої діяльності. У зазначеному ракурсі встановлено лінґвокоґнітивні механізми, що розкривають особливості дискурсивної інтерпретації мовною особистістю навколишньої реальності. У середовищі художнього дискурсу, реалізуючись у дискурсивних одиницях художнього тексту, концепт «Glasperlenspiel» отримує семіотичне вираження в дискурсивних знаках, які є ключовими в ідіостилі Г. Гессе. Дослідження показало, що процес смислотворення в художньому дискурсі постає явищем синергетичним, зображально-виражальні засоби стимулюють формування певних образів у свідомості читача, залучають його до художнього світу автора. Саме в дискурсивному середовищі додаткові смислові прирощення лексичної семантики роблять максимально відкритим смисловий простір. Процесу смислотворення властива суб’єктивність індивідуального розуміння, оскільки в умовах художньої комунікації значення слова не є константним, і, функціонуючи в дискурсивному середовищі, значення лексичної одиниці «домислюється» комунікантами.

The article substantiates the relevance of the linguistic and cognitive approach to the study of literary discourse. The research procedure is described using the methodology of analysing the cognitive-conceptual parameters of discourse, characteristics that reveal the peculiarities of the event representation in the author’s cognitive model and the influence of his discourse on the addressee’s socio-cultural ideas. The features of Hesse’s literary discourse as a complete model and its interpretive potential as an open process of modelling are analysed. The specifics of the individual style are studied on the basis of Hesse’s novel ‘The Glass Bead Game’. It is found that discursive meaning functions as an element of a multilevel cognitive formation, which is formed in a unique combination of the cognitive model of the world with the individual author’s rethinking of the nominated reality. The multiplicity of approaches and interpretations makes it possible to consider artistic discourse from different perspectives, including the value-sense approach to the study of the linguistic and cognitive basis of speech activity. In this perspective, linguocognitive mechanisms are identified. They reveal the peculiarities of the discursive interpretation of the surrounding reality by a linguistic personality. In the context of literary discourse, being realised in the discursive units of a literary text, the concept of ‘The Glass Bead Game’ receives semiotic expression in discursive signs that are key in H. Hesse’s individual style. The study has shown that the process of sense-making in literary discourse is a synergistic phenomenon; pictorial and expressive means stimulate the formation of certain images in the reader’s mind, involve him/her in the author’s artistic world. It is in the discursive context that semantic additions to lexical semantics make the semantic space as open as possible. The process of sense-making is determined by the subjectivity of individual understanding, since in the conditions of artistic communication the meaning of a word is not constant, and, functioning in the discursive context, the meaning of a lexical unit is ‘guessed’ by communicators.