Особливості суб’єктного складу постійних землекористувачів

Abstract

Стаття присвячена актуальним питанням правової регламентації відносин щодо набуття на умовах постійного користування земельних ділянок відповідного цільового призначення. Проводиться історичний аналіз безстрокового користування починаючи із 1918 року при передачі селянам поміщицьких земель без викупу. Значна увага присвячена характеристиці Земельного кодексу 1990 року, із висвітленням переліку фізичних та юридичних осіб, яким земельні ділянки надавалися на праві постійного користування. Детально досліджено судову практику щодо переходу права постійного користування, набутого у встановленому порядку, до 1 січня 2002 року фізичною особою для ведення селянського (фермерського) господарства до фермерського господарства зі статусом юридичної особи, а також перехід такого титульного права до правонаступників в результаті реорганізації не залежно від організаційно-правової форми та виду діяльності. Висвітлено перелік чітких кроків щодо можливості перереєстрації права постійного користування чи оренди із засновника (члена) фізичної особи на фермерське господарство як юридичну особу. Охарактеризовано види діяльності, які можуть здійснювати постійні землекористувачі на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.За результатами проведеного аналізу нормативно-правової бази та судової практики сформульовано перелік суб’єктів, які на сьогодні можуть мати на праві постійного користування земельні ділянки. Серед них: 1) суб’єкти, які можуть набувати земельні ділянки згідно ч. 2 ст. 92 ЗК України; 2) фізичні особи, які мають земельні ділянки для ведення особистого (підсобного) господарства; 3) фізичні особи, які мають земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства; 4) фермерські господарства, які мають земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства; 5) юридичні особи, перелік яких визначено ст. 7 ЗУ УРСР, якщо вони діють до сьогодні або у випадку реорганізації їх правонаступники, не залежно від організаційно-правової форми та виду діяльності.

The article is devoted to the topical issues of legal regulation of relations regarding the acquisition of land plots of the respective designated purpose on the terms of permanent use. The author conducts a historical analysis of perpetual usufruct starting from 1918 when landowners transferred land to peasants without redemption. Considerable attention is paid to the characterization of the Land Code of 1990, with a list of individuals and legal entities to whom land plots were granted on the right of permanent use. The author analyzes in detail the case law on the transfer of the right of permanent use acquired in accordance with the established procedure before January 1, 2002 by an individual for the purpose of running a peasant (farm) to a farm with the status of a legal entity, as well as the transfer of such title to successors as a result of reorganization, regardless of the organizational and legal form and type of activity.The author identifies a list of clear steps for the possibility of re-registering the right of permanent use or lease from the founder (participant) of an individual to a farm as a legal entity. The author characterizes the types of activities which may be carried out by permanent land users on agricultural land plots.Based on the results of the analysis of the regulatory framework and case law, the author formulates a list of entities which may currently have the right to permanent use of land plots. Among them: 1) legal entities that may acquire land plots in accordance with Part 2 of Article 92 of the Land Code of Ukraine; 2) individuals who have land plots for personal (subsidiary) farming; 3) individuals who have land plots for peasant (farm) farming; 4) farms that have land plots for running a peasant (farm) economy; 5) legal entities listed in Article 7 of the Land Code of 1990, if they continue their activities, and in case of reorganization – their legal successors, regardless of the organizational and legal form and type of activity.