Художня деміфологізація соціалістичного раю у поезії Василя Стуса «Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi»

Abstract

Стаття присвячена аналізу поезії «Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi» із самвидавної збірки «Веселий цвинтар» Василя Стуса крізь призму міфокритики та інтертекстуального підходу. У праці здійснено дослідження художніх особливостей деконструювання міфологеми «соціалістичного раю», визначено домінанти творчого світобачення Стуса-поета, проаналізовано художні прийоми розвінчування соціалістичного раю як репресивної утопії, репрезентовано способи зіставлення імпульсів художнього простору твору та думок автора із його літературно-публіцистичним спадком. Здійснено порівняння тексту поезії та біблійних історій, визначено домінанти авторського переосмислення релігійних наративів, простежено специфіку їхньої художньої трансформації. Акцентовано на промовистих образах-деталях, окреслено проблему втечі з раю. Аналіз твору в ширшому контексті української та світової літератури (твори Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Василя Барки, Івана Багряного, Джорджа Орвелла та ін.) дає змогу простежити загальні тенденції літературної деміфологізації соціалістичного раю. Установлено, що автор втілює власну ідею радянської дійсності як «світу навпаки». Поетика твору ґрунтується на гротеску, іронії та семантичному контрасті, що сприяє руйнуванню офіційних наративів. Наприклад, семантика сонця – традиційного символу життя і відродження – набуває іронічного, а подекуди й трагічного відтінку. Чоловік з кокардою є втіленням репресивної машини режиму, яка, використовуючи міфологеми світла й істини, маніпулює масовою свідомістю. Василь Стус вибираючи алюзію на створення світу у біблійній Книзі Буття вдало демонструє антиміф – реальність без ідеологічного гриму: радянський рай – це пекло.

The article is devoted to analyzing the poem «Here is the sun, said the man with the cockade on his cap» from the self-published collection «Merry Cemetery» by Vasyl Stus through the prism of mythocriticism and intertextual approach. The work studies the artistic features of deconstructing the mythologeme of the «socialist paradise,» identifies the dominants of the creative worldview of Stus, the poet, analyzes the artistic techniques of debunking the aesthetics of the socialist paradise in poetry, and presents ways of comparing the impulses of the creative space of the work and the author’s thoughts with his literary and journalistic heritage. The author compares the text of poetry and biblical stories, identifies the dominants of the author’s reinterpretation of religious narratives, and traces the specifics of their artistic transformation. The author emphasizes the eloquent images and details and analyzes the problem of escape from paradise and its debunking as a repressive utopia. The analysis of the work in the broader context of Ukrainian and world literature (works by Hryhoriy Skovoroda, Taras Shevchenko, Vasyl Barka, Ivan Bahrianyi, George Orwell, etc.) allows us to trace the general trends of literary demythologization of the Soviet myth and its debunking as a repressive utopia. It is established that the author embodies his idea of Soviet reality as a «world in reverse.» The poetics of the work are based on grotesque irony and semantic contrast, which contributes to the destruction of official narratives. For example, the semantics of the sun, a traditional symbol of life and rebirth, takes on an ironic and sometimes tragic connotation. “The Man with the Cockade is the embodiment of the regime’s repressive machine, which manipulates mass consciousness using mythologies of light and truth. By choosing an allusion to the creation of the world in the biblical Book of Genesis, Vasyl Stus successfully demonstrates an anti-myth – a reality without ideological makeup: the Soviet paradise is hell.