Стилістичний ресурс епітета в забезпеченні виразності й оригінальності мовлення

Abstract

Статтю присвячено аналізу виражальних можливостей епітета як одного з найвагоміших засобів асоціативно-образного освоєння дійсності, стилістичний потенціал яких забезпечує емоційність та оригінальність мовлення. Висловлено зауваги до теоретичних надбань лінгвостилістичних студій, у яких епітет витлумачено як поліфункційний елемент художнього опису дійсності. Основою для відбору фактичного матеріалу послужили твори сучасних українських митців, у текстах яких засвідчена здатність епітетів бути тими вербальними субстанціями, що здатні наповнюватися новим змістом задля репрезентації певних суспільно-історичних, культурних змін тощо. У поданій науковій розвідці розглянуто різноманітні за семантичним наповненням епітетні сполуки, як-от: емотивні, колористичні, густативні (смакові), одоративні, тактильні та ін. З позиції граматичного вираження варто відзначити, що найпоширенішими формами реалізації досліджуваного тропа є прикметник (ад’єктивні епітети) або дієприкметник, рідше трапляються епітети, виражені іменником у формі родового відмінка, а також прислівником у сполученні з дієсловом (адвербіальні епітети). Окремих коментарів та узагальнень потребують так звані метафоричні епітети, визначені як складне тропеїчне утворення, що допомагає реципієнтові декодувати метафоричну образність епітетних конструкцій. У такий спосіб автор / авторка насичує художній текст неповторним метафоричним образом, який важко вичленувати із контексту чи позбавити словесного оточення, що забезпечує неповторну конкретизацію та глибину асоціацій. Епітет у текстах сучасної української літератури воєнного періоду так само є одним із продуктивних засобів для досягнення образності, який надає авторському мовленню емоційно-експресивну тональність, виступає важливим механізмом творення художніх образів і художньо-естетичної реальності загалом. З’ясовано, що вживання комплексу епітетних сполук (метафоричних, компаративних тощо) створює у тексті певну конфігурацію значень і символічних нашарувань, здатних ідентифікувати стиль митця, його емоційно-оцінні й естетичні орієнтири. Наголошено, що сучасний літературний процес дає змогу розглядати епітет як композиційний чинник художнього тексту, покликаний надати йому виразності, насиченості образами, урізноманітнити мовлення персонажів, зробити оригінальним авторське мовомислення.

The article deals with the expressive possibilities of the epithet as one of the most significant means of associative-figurative mastery of reality, the stylistic potential of which ensures the emotionality and originality of speech. Comments are made to the theoretical achievements of linguistic-stylistic studies, in which the epithet is interpreted as a multifunctional element of the artistic description of reality. The basis for the selection of factual material was the works of modern Ukrainian artists, in whose texts the ability of epithets to be those verbal substances that are capable of being filled with new content in order to represent certain socio-historical, cultural changes, etc. is demonstrated. In the presented scientific investigation, various epithet compounds with different semantic content are considered, such as: emotive, coloristic, gustatory (taste), tactile, odorative. From the point of view of grammatical expression, it is worth noting that the most common forms of epithet implementation are an adjective or a participle, less often epithets are expressed by a noun in the form of the genitive case or in the form of an adverb, as well as by an adverb in combination with a verb (adverbial). Separate comments and generalizations are required for the so-called metaphorical epithets, defined as a complex trope formation that helps the recipient decode the metaphorical imagery of epithet constructions. In this way, the author saturates the literary text with a certain unique metaphorical image that is difficult to isolate from the context or to deprive of the verbal environment, which ensures a unique concretization and depth of associations. The epithet in the texts of modern Ukrainian literature of the war period is also one of the productive means for achieving imagery, which gives the author’s speech an emotional and expressive tonality, acts as an important mechanism for creating artistic images and artistic and aesthetic reality in general. It is found that the use of a complex of epithet compounds (metaphorical, comparative) creates in the text a certain configuration of meanings and symbolic layers that can identify the artist’s style, his emotional and evaluative and aesthetic guidelines. The modern literary process makes it possible to consider the epithet as a compositional factor of the artistic text, designed to give it expressiveness, saturation with images, diversify the speech of the characters, and make the author’s linguistic thinking original.