Роль Євгена Желехівського в кодифікації українського правопису Галичини кінця XIX–початку ХХ ст.

Abstract

У статті проаналізовано основні орфографічні норми Євгена Желехівського та їх вплив на становлення української літературної мови в Галичині, здобуття «желехівкою» статусу єдиного правопису у всій Західній Україні наприкінці XIX – поч. XX ст. Основним науковим доробком галицького лінгвіста (офіційно працював на посаді цісарсько-королівського учителя Станіславської (тепер Івано-Франківськ) гімназії, хоч сучасники його називали професором класичної філології і руської мови) є насамперед двотомний «Малоруско-нїмецкий словар», доопрацьований колегою і другом Софроном Недільським, виданий окремою книгою 1886 року у Львові в друкарні Наукового товариства імені Т. Шевченка. З погляду орфографічного ми дослідили фонетичний правопис, який скомпонував і використав у словнику автор. У Галичині в основному упродовж майже всього ХІХ ст. більшість інтелігенції використовувала «язичіє» як писемну мову разом з етимологічним правописом М. Максимовича. Проте прогресивні галицькі діячі культури – народовці – стали активно послуговуватися, починаючи з другої половини 19 ст., фонетичним правописом П. Куліша («кулішівкою»). Роль правописного реформатора Галичини сміливо можемо віддати Євгенові Желехівському, який запропонував у своєму словникові орфографію за фонетичним принципом, в основі якої лежить саме «кулішівка». Також значну роль у популяризації й кодифікації цих норм відіграли й автори «Рускої граматики» Степан Смаль-Стоцький та Теодор Гартнер, які використали у своєму підручникові правописні правила Є. Желехівського. Після виходу цієї граматики 1893 року в українських школах Галичини й Буковини Міністерством освіти Австро-Угорщини було офіційно запроваджено фонетичний правопис. Його використовували в Галичині та на Буковині аж до 1922 року, а деякі твори друкували ним і пізніше. На прикладі художніх текстів цього періоду, зокрема І. Франка, В. Стефаника, Ю. Федьковича, О. Кобилянської, Марка Черемшини, ми проілюстрували використання ними «желехівки», яка витіснила етимологічний правопис разом з писемною мовою «язичієм», а натомість утвердила фонетичний принцип правопису уже панівної народної літературної мови.

The article analyzes the main orthographic norms of Evhen Zhelekhivskyi and their influence on the formation of the Ukrainian literary language in Galicia, the acquisition of “zhelekhivka” as a unified spelling throughout Western Ukraine in the late 19th and early 20th centuries. The main scientific achievement of the Galician linguist (who officially worked as an imperial-royal teacher at the Stanislav (now Ivano-Frankivsk) Gymnasium, although contemporaries called him a professor of classical philology and of Ukrainian language) is primarily the two-volume “Malorusko-nimezkyi slowar” (“Ukrainian - German dictionary”), revised by his colleague and friend Sofron Nedilskyi, published as a separate book in 1886 in Lviv by the printing house of T. Shevchenko Scientific Society. From the point of view of orthography, we studied phonetic spelling, which was compiled and used in the dictionary by the author. In Galicia, for most of the nineteenth century, the majority of intellectuals used “yazychie” (artificially created bookish language) as a written language along with the etymological spelling by M. Maksymovych. However, progressive Galician cultural figures, the Narodovtsy, began to actively use, starting in the second half of the 19th century, the phonetic spelling by P. Kulish (“kulishivka”). The role of the spelling reformer of Galicia can be safely given to Yevhen Zhelekhivskyi, who proposed in his dictionary a spelling based on the phonetic principle, the basis of which is precisely the “kulishivka”. Also, a significant role in the popularization and codification of these norms was played by the authors of “Ruska gramatyka” (“Ukrainian grammar”) Stepan Smal-Stotskyi and Teodor Gartner, who used the spelling rules by E. Zhelekhivskyi in their textbook. After the publication of this grammar in 1893, the Austro-Hungarian Ministry of Education officially introduced phonetic spelling in Ukrainian schools in Galicia and Bukovina. It was used in Galicia and Bukovina until 1922, and some works were printed in it even later. Using the example of literary texts of this period, in particular by I. Franko, V. Stefanyk, Y. Fedkovych, O. Kobylyanska and Marko Cheremshyna, we illustrated their use of “zhelekhivka”, which replaced etymological spelling along with the written language “yazychie”, and instead established the phonetic principle of spelling of the already dominant folk literary language.