Вербальні маркери міжтекстових зв’язків у романі Дари Корній «Щоденник Мавки»

Abstract

У статті на матеріалі роману Дари Корній «Щоденник Мавки» порушено питання інтертекстуальності як текстової категорії, уналежнюваної до текстово-дискурсивного різновиду. Інтертекстуальність кваліфіковано як таку, що виходить за межі текстової матерії і дає змогу розглядати текст як складник комунікації не лише між мовцями, але й між текстами. Акцентовано на особливостях використання вербальних засобів, які транслюють міжтекстову взаємодію через використання своєрідних мовних маркерів – інтертекстем. Інтертекстеми, що сигналізують про використання «чужих» текстів, до яких апелює письменниця, і які, узаємодіючи між собою, організують своєрідний інтертекстуальний простір. З-поміж джерел формування інтертекстуального простору досліджуваного роману виокремлено літературні й позалітературні, де перші проілюстровано «чужими» текстами передовсім національної літератури, другі – «текстами» живопису, їх вербальною маніфестацією. Зосереджено увагу на експліцитних / імпліцитних вербальних маркерах міжтекстової взаємодії. Розглянуто графічні (лапки, курсив, напівжирний шрифт, спеціальний відступ), лексичні, лексико-синтаксичні (пряма / непряма мова, увідні формули) засоби експліцитності «чужого» тексту, що зазвичай сигналізують про наявність запозичення, сприяють його виявленню, однак не завжди допомагають його ідентифікувати. Окремий акцент зроблено на вербальних засобах міжтекстової взаємодії, що являють собою прецедентні феномени (імена, висловлення, тексти, ситуації). Схарактеризовано особливості імпліцитних «чужих» текстів, які повністю інтегровані в метатекст, максимально адаптовані до змістових і композиційних параметрів нових мовно-літературних контекстів.

The article on the material of the novel Dara Kornii “Diary of Mavka” deals with the problem of intertextuality. Intertextuality is interpreted as one that goes beyond text matter. Also it allows you to consider the text as a component of communication between speakers and between texts. It is emphasized on the peculiarities of the usage of verbal means that broadcast intertextual interaction through the use of peculiar language markers – an intertext. Intertextuals, which in some way signal the use of “other people’s” texts to which the writer appeals to, and which, interacting with each other, organize a kind of intertextual space. Among the sources of formation of the intertextual space of the studied novel are two main segments – literary and non-literary, where the first is illustrated with “alien” texts primarily national literature, the second – “texts” of painting. Attention is focused on explicit and implicit verbal markers of intertextual interaction. Graphic (quotes, paws, bold, special indentation), lexical, lexical-syntactic (direct / indirect language, exterior formulas) means of explicitivity of “alien” text, which usually signal the presence of borrowing, contribute to its detection, but don’t always help to identify. The article deals with verbal means of intertextual interaction, which are precedent phenomena (name, expression, text, situation). By adapting certain phenomena to the content and formal-structural parameters of his text, the writer also resorts to various author transformations. The features of implicit “other people’s” texts, which are fully integrated into metatext, are revealed, most adapted to the content and compositional parameters of new linguistic and literary contexts.