Соціокультурна специфіка феномену small talk у фільмі “The King’s Speech”

Abstract

У статті розглянуто особливості феномену small talk у британському англомовному дискурсі як важливий інструмент налагодження соціальних контактів та створення сприятливого середовища для комунікації. Виявлено, що функції світської бесіди як комунікативного жанру формувалися в європейській культурі з часів Просвітництва та зазнавали трансформацій з розвитком суспільно-історичних обставин. Досліджено лінгвістично-комунікативний матеріал кінофільму “The King’s Speech” (2010), що демонструє застосування small talk у королівському етикеті та його роль у формуванні міжособистісних та статусних відносин. Проаналізовано комунікативні стратегії, які характерні для світської бесіди та реалізовані через діалоги персонажів – стратегії виявлення інтересу до співрозмовника та стратегії самопрезентації. Виявлено, що ці стратегії знаходять своє лінгвістичне вираження у конкретних мовленнєвих тактиках: у тактиці схвалення зустрічі, довідування про справи співрозмовника, довідування про думку співрозмовника, згоди з думкою співрозмовника, компліменту, співчуття співрозмовникові та подяки; у тактиці висловлювання думки, вираження сентенції, поради, жарту та шпильки. Встановлено, що у фільмі кожна мовленнєва тактика конструює соціокультурну специфіку small talk, реалізуючи, з одного боку, стандартну фактичну функцію світської бесіди, а з іншого, демонструє перехід від формального клішованого рівня комунікації до більш відкритого та довірливого спілкування. Таким чином, долається мовленнєвий бар’єр головного героя, що відкриває шлях до його внутрішньої еволюції як особистості, як короля та успішного оратора. Подібний підхід до дослідження підкреслює значення small talk як гнучкого комунікативного інструмента, що формується за певними законами з метою подолання соціальних бар’єрів та адаптації до різних мовленнєвих ситуацій.

The article examines the characteristics of the small talk phenomenon in British English discourse as an essential tool for establishing social contacts and creating a favorable communication environment. It has been found that the functions of small talk as a communicative genre were formed in European culture since the Enlightenment and underwent transformations with the development of socio-historical circumstances. The study analyzes the linguistic and communicative material of the film “The King’s Speech” (2010), which demonstrates the use of small talk in royal etiquette and its role in shaping interpersonal and status relationships. Communicative strategies typical of small talk are examined, as realized through character dialogues – strategies of showing interest in the interlocutor and self-presentation strategies. It has been revealed that these strategies find their linguistic expression in specific speech tactics: the tactics of greeting approval, inquiring about the interlocutor’s affairs, inquiring about the interlocutor’s opinion, agreeing with the interlocutor’s opinion, giving compliments, expressing sympathy, and showing gratitude; as well as the tactics of expressing an opinion, stating a maxim, giving advice, joking, and making witty remarks. It has been established that in the film, each speech tactic constructs the socio-cultural specificity of small talk, fulfilling, on the one hand, the standard phatic function of polite conversation, and on the other hand, demonstrating the transition from a formal, clichéd level of communication to a more open and trusting interaction. Thus, the protagonist's speech barrier is overcome, paving the way for his internal evolution as a person, a king, and a successful orator. Such an approach to the study emphasizes the significance of small talk as a flexible communicative tool, formed according to specific principles to overcome social barriers and adapt to various speech situations.