Verb predicates in the speech of famous politicians

Abstract

The political interview is considered in the article as a special genre of political discourse. Political discourse is an object of interdisciplinary research. Speech itself, according to a number of domestic and foreign researchers, is initially "politically loaded", since it is a sign of solidarity with other members of society who use the same language. Interest in studying political discourse has led to the emergence of a new direction in linguistics – political linguistics. In linguistic literature, there is a broad and narrow understanding of political discourse. Scholars interpret political discourse as a set of discursive practices that identify participants in political discourse or form a specific topic of political communication. A narrow definition of political discourse has been defined by the Dutch linguist T. van Dijk. He considers political discourse to be a class of genres limited to the social sphere, namely politics. Government discussions, parliamentary debates, party programs, speeches of politicians are those genres that belong to the sphere of politics. The following typical properties of political discourse are distinguished: 1) ritualism and informativeness, 2) institutionality and personal character, 3) esotericism and accessibility, 4) reductionism and completeness of information, 5) standardness and expressiveness, 6) dialogicity and monologue, 7) explicit and hidden evaluativeness (category of qualitativeness), 8) aggressiveness and tolerance. The material of the political interview text allows us to obtain a three-dimensional image of the described object, to better understand the peculiarities of functioning of the word and image in the media-political space, to reveal the mechanism of influence on the mass audience. By choosing verb predicates in their remarks, the respondents of the political interview pursue their active goal – influence on the audience that has been carried out both implicitly and explicitly. The proposed transitive analysis reflects the speech image of politicians, which is embodied in a socio-psychological portrait with a number of certain characteristics that allows voters to see their point of view, internal experiences and determine their position in the pre-election process.

Політичне інтерв’ю розглядається у статті як особливий жанр політичного дискурсу. Політичний дискурс є об’єктом міждисциплінарних досліджень. Інтерес до вивчення політичного дискурсу призвів до появи нового напряму мовознавства – політичної лінгвістики. У лінгвістичній літературі існує широке та вузьке розуміння політичного дискурсу. Вчені трактують політичний дискурс як сукупність дискурсивних практик, що ідентифікують учасників політичного дискурсу чи формують конкретну тематику політичної комунікації. Вузького визначення політичного дискурсу дотримується, зокрема, голландський лінгвіст Т. ван Дейк. Він вважає, що політичний дискурс – це клас жанрів, обмежений соціальною сферою, саме політикою. Урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови політиків – це жанри, які належать сфері політики. Вирізняються такі типові властивості політичного дискурсу: 1) ритуальність та інформативність, 2) інституційність та особистісний характер, 3) езотеричність та загальнодоступність, 4) редукціонізм та повнота інформації в політичному дискурсі, 5) стандартність та експресивність, 6) діалогічність та монологічність, 8) агресивність та толерантність. Матеріал тексту політичного інтерв’ю дозволяє отримати тривимірне зображення описуваного об’єкта, краще зрозуміти особливості функціонування слова та образу в медіа-політичному просторі, розкрити механізм впливу на масову аудиторію. Обираючи дієслівні предикати у своїх репліках, респонденти політичного інтерв’ю переслідують свою активну мету – вплив на аудиторію, який здійснюється як імпліцитно, так і експліцитно. Запропонований транзитивний аналіз відображає мовленнєвий образ політиків, який втілюється у соціально-психологічному портреті з низкою певних характеристик, що дозволяє виборцям побачити їх точку зору, внутрішні переживання та визначити позицію у передвиборчому процесі.